назад

Особливості встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України (АР Крим)

big-9456До Другого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся клієнт з питанням щодо встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, а саме АР Крим.

         Смерть громадянина України підлягає державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України. Внесення до Реєстру запису про смерть та наступна видача свідоцтва про смерть є підставою для настання правових наслідків смерті, серед яких вступ у спадщину та ін.

         Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі-Правила), підставою для державної реєстрації смерті є:

  • лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі – лікарське свідоцтво про смерть);
  • фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі – фельдшерська довідка про смерть).

         Вказані документи у випадку, якщо смерть настала на території України, подаються за формою, що затверджена Міністерством охорони здоров’я України. Проте на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь здійснює ефективний контроль Російська Федерація. На цій території фактично діє юрисдикція та застосовується законодавство Російської Федерації. Тому документи про смерть видаються за формою, встановленою Міністерством охорони здоров’я Російської Федерації, яка не є прийнятною для українських органів реєстрації актів цивільного стану. До того ж, згідно Правил, державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені пунктом 2 цієї глави, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

         Згідно статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається:

  • сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
  • внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
  • повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

         Датою окупації, згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено 20 лютого 2014 року.

         Керуючись цим та відповідно до листа від 10 січня 2018 року №02/17.5-04-37 отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

         Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

         Внаслідок цих обставин отримання свідоцтва про смерть в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом його отримання та захисту прав родичів та спадкоємців померлого є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення.

         Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia») зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ.

         Згідно статті 317 Цивільного процесуального кодексу заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

         Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

         На практиці це означає, що тимчасова окупація та збройний конфлікт, що розпочався в квітні 2014 року, призвели до появи нових вразливих категорії громадян, судової практики та проблем у зв’язку з відсутністю ефективного правового захисту.

         Сьогодні саме центри безоплатної вторинної правової допомоги є ключовим елементом у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод осіб, які стали вимушеними внутрішніми переселенцями.

         Нагадуємо, що кожен може звернутися за правової консультацією до Другого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, будинок 5, кабінет 114 або за телефоном номером 061-239-07-07, 097-254-71-12, 095-640-37-13.