На сьогоднішній день в житті трапляються випадки, коли особа, яка записана батьком дитини з’ясовує, що насправді біологічним батьком є інший чоловік. В такому випадку ця особа має право на судовий захист, і може подати позов до суду про оспорювання батьківства відповідно до Сімейного кодексу України.
Консультацію з даного питання надає головний спеціаліст відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Мурашко.
Відповідно до статті 136 Сімейного кодексу України, оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 Сімейного Кодексу України , має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
А тому чоловік має право оспорити своє батьківство якщо дитина народжена у шлюбі; якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство; якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.
Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 Сімейного кодексу України.
Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується в один рік з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (стаття 139 Сімейного кодексу України). Такий же термін один рік визначено для можливості подання позову про визнання батьківства за статтею 129 Сімейного кодексу України, перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Стаття 76 ЦПК України відносить до доказів будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Проте слід пам’ятати, незважаючи на встановлене правило про те, що жоден доказ не має переваги над іншим, все ж таки основним доказом у подібних спорах буде судово-біологічна (судово-генетична) експертиза, яка коштує досить дорого(в середньому вартість експертизи ДНК коштує 5000 – 15000 грн.).
Позов про визнання батьківства може бути висунутий матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка досягла повноліття, а також особою, яка вважає себе батьком дитини.
Не є перешкодою для оспорювання батьківства (материнства) особою, яка не визнає себе батьком (матір’ю), стягнення з неї аліментів на дитину. Така особа може звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька (матір) дитини, тому що підставою стягнення аліментів є саме факт такого запису. У разі, якщо позов буде задоволений, то буде скасована й підстава стягнення аліментів на дитину.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Нагадуємо, що за отриманням консультації та захистом своїх прав можна звернутись до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за адресою: 14005, м. Чернігів, пр-кт. Миру, буд. 49-а, офіс 709, телефон: (0462) 77-51-68.
Також, з метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо механізмів захисту їхніх прав у повсякденному житті у правовий спосіб нині діє загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!», на виконання якого ми готові почути і допомогти кожному.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.
