Законом України «Про відпустки» встановлені державні гарантії щодо права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі – підприємство).
Відповідно до статті 80 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) та статті 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
– порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (згідно з частиною десятою статті 10 Закону України «Про відпустки» конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну);
– несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку).
Відповідно до частини другої статті 80 КЗпПУ та частини другої статті 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
– тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
– виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
– настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
– збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Чинним законодавством передбачено можливість відкликання працівника лише з щорічної відпустки.
Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпПУ та частини третьої статті 12 Закону України «Про відпустки», відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Відкликання працівника, навіть за його згодою, з інших видів відпусток, у тому числі і відпустки без збереження заробітної плати, не передбачено.
Також слід зазначити, що для держслужбовців визначена спеціальна процедура щодо відкликання із щорічної відпустки. Це передбачено статтею 60 Закону України «Про державну службу» та Порядком відкликання державного службовця із щорічної відпустки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №230.
За рекомендацією знайомих до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин з проханням роз’яснити порядок перенесення щорічної відпустки та підстави відкликання з щорічної відпустки. Працівник відділу правової інформації та консультацій надав роз’яснення з вищезазначеного питання.
