Дитина є повноцінним членом суспільства та має свої права, реалізація яких залежить від її віку. Але у наш час трапляються непоодинокі випадки, коли майнові права дитини порушуються. Причиною тому є те, що права дорослих продовжують переважати над правами дітей. У такому разі постає питання: яке право дитина має на особисте майно?Право власності дитини регулюється та захищається законодавством України та міжнародними правовими документами.
Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
Хто має правовий статус «дитини»?
Особа, що не досягла 18 років, визначається поняттями:
– малолітня (дитина до досягнення нею чотирнадцяти років);
– неповнолітня (дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років).
Вказані поняття розмежовують і цивільну дієздатність, для кожної з цих категорій. Тобто, малолітня дитина наділена частковою цивільною дієздатністю, а неповнолітня, неповною цивільною дієздатністю.
Наприклад: майном малолітньої дитини розпоряджаються батьки (малолітня дитина, якій подарували планшет, не може самостійно віддати його додому друзям погратися, оскільки дану техніку можуть випадково зламати чи пошкодити, а за її ремонт в результаті будуть платити батьки);
– неповнолітній може сам розпоряджатися своїм майном, але за згодою батьків (неповнолітня дитина отримала стипендію, або на зароблені в період літніх канікул грошові кошти вирішила придбати собі мобільний телефон, тож питання про його покупку вона повинна узгодити зі своїми батьками).
У свою чергу батьки мають право управляти майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження, але вони також зобов’язані дбати про збереження та використання цього майна в інтересах дитини.
Звертаємо увагу, що положення Сімейного кодексу України чітко визначають, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. В тому разі, якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
Особистою власністю дитини вважається майно:
- доходи, отримані дитиною від власної діяльності (стипендія, заробітна плата, доходи від підприємницької діяльності);
- успадковане (бабуся заповіла онуці свою квартиру);
- отримане в дар (мати, або батько подарували синові на день народження велосипед, або ноутбук);
- майно, придбане на кошти дитини (дитина придбала музичні колонки на зароблені нею гроші в період канікул).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
– укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
– видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
– відмовлятися від майнових прав дитини.
У свою чергу, неповнолітній дитині, батьки мають право дати згоду на вчинення вищевказаних правочинів щодо її майнових прав, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Варто зауважити, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 Сімейного кодексу України, органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
– мати та/або батько дитини, які звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;
– судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено, або прийнято рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;
– до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав, одним з батьків, опікуном, піклувальником, особою, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальним або інший дитячим закладом, в якому перебуває дитина, органом опіки та піклування, прокурором, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
– особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
– між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
– між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
– вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини, або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
Олександрійський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги працює за адресою: м. Олександрія, вул. Першотрвнева, 18. Тел.: (05235) 7-04-04, 7-04-40, 050 563 72 11.
Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.
Інформацію підготувала Анна Лунга-Лягуша, головний спеціаліст відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання БППД Олександрійського місцевого центру з надання БВПД.
