Із прийняттям у 2011 році Закону України «Про доступ до публічної інформації» громадяни нашої держави отримали право на отримання інформації, розпорядниками якої є суб‘єкти владних повноважень або інші юридичні особи, які володіють суспільно необхідною інформацією.
Публічною інформацією Закон називає відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, отриману або створену в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або ж ту інформацію, якою володіють суб’єкти владних повноважень чи інші визначені Законом розпорядники.
Щоб отримати таку інформацію, потрібно подати усний чи письмовий запит розпоряднику інформації. При цього немає потреби обґрунтовувати необхідність та зазначати мету використання запитуваної інформації.
Хто ж такі розпорядниками публічної інформації?
До них належать:
– органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також інші суб‘єкти владних повноважень, що здійснюють управлінські функції;
– юридичні особи, фінансування яких здійснюється з державного або місцевого бюджету — коли йдеться про відомості щодо використання бюджетних коштів;
– особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
– суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Чи потрібно платити за доступ?
Доступ до публічної інформації може бути як безкоштовним, так і платним. Назагал надання розпорядниками інформації здійснюється на безоплатній основі, однак у разі, якщо запитувач бажає отримати інформацію, обсяг якої понад десять сторінок, він повинен оплатити витрати на папір та копіювання.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Коли доступ до інформації обмежений
Слід звернути увагу, що є види публічної інформації, до яких доступ обмежується – конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Доступ до інформації обмежується розпорядниками з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
За загальним правилом, доступ до інформації є відкритим, однак якщо розголос даних може завдати значної шкоди суспільним інтересам, розкриттю злочину або особі, якої вона стосується, тощо, то доступ до неї обмежується.
Достатньо делікатним є доступ до інформації про особу, адже Конституція України передбачає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки встановлюються судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Чим може загрожувати розкриття інформації про особу?
Зауважимо, що особа не може бути позбавлена права на доступ до інформації, що збирається стосовно неї та зберігається в подальшому, а також на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням законодавчих вимог.
Законодавець визначив, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Особи, на думку яких, їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Консультація підготовлена фахівцями Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»
* * *
Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/2, 1 поверх, тел. (03854) 4-54-75)
Красилівське бюро правової допомоги — м. Красилів, вул. Театральна, 1, тел. (03855) 4-26-60, 4-27-70.
Теофіпольське бюро правової допомоги — смт Теофіполь, вул. Б. Хмельницького, 9, тел. (03844) 3-16-84, 3-09-05.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги — 0-800-213103.
