Донедавна більшість українців скептично ставилися до шлюбного договору, вважаючи, що основою щасливого сімейного життя мають бути не юридичні документи, а любов, довіра та повага. Проте статистичні дані щодо розлучень останніх кількох років свідчать про те, що кожен другий шлюб розпадається, а визначені законом норми не завжди дозволяють справедливо вирішити майнові непорозуміння. Саме тому завбачливі українці, які після розлучення бажають залишитися з чесно заробленим, почали «страхуватися» за допомогою шлюбного договору.
Шлюбний договір – це договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки як подружжя та батьків. Тобто цим документом регулюються виключно майнові права, він не може стосуватися особистих відносин подружжя, а також відносини між батьками та дітьми, у такому договорі не прописуються такі обов’язки подружжя як готування їжі, миття посуду чи прибирання.
Шлюбний договір складають за місцем проживання одного з членів подружжя чи за місцем реєстрації шлюбу в трьох примірниках: один залишається в нотаріальній конторі, два роздаються чоловіку та дружині. Перед його складанням краще проконсультуватися в юриста. Договір посвідчується нотаріусом. Якщо договір укладають неповнолітні, необхідна згода їхніх батьків чи законних представників.
У шлюбному договорі може бути визначено майно, яке дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Вони можуть домовитися про те, що майно, набуте ними за час шлюбу, є їхньою спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Підкреслю, що цей вид договору не регулює життя під час шлюбу: шлюбний договір важливий у випадку розлучення.
Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, що належить другому, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Також вони можуть домовитися про проживання в житловому приміщенні, що належить одному з них чи є їхньою спільною власністю.
Шлюбний договір в Україні фактично не може запропонувати парі нічого більше, крім урегулювання майнових питань, оскільки моральні, етичні і побутові проблеми законодавство просто не здатне вирішити. Лише американці і частина європейців можуть прописати в шлюбному договорі такі дрібниці, як, наприклад, хто з подружжя вигулюватиме собаку, хто має мити посуд, прати білизну, виносити сміття. Крім того, в нас ніхто з подружжя фактично не може захистити себе від зради та отримати за моральну шкоду хоч якісь компенсації, оскільки подружня невірність – не фінансове питання. Тому український шлюбний договір лише запропонує справедливе розділення майна, з умовами якого вже погодилися і чоловік, і дружина. Але з поширенням практики укладання шлюбного договору він буде розвиватися в юридичному аспекті і, можливо, набуде такого ж значення, як і на Заході, звичайно, з урахуванням української специфіки.
Ціна шлюбного договору завжди індивідуальна та містить також консультацію з практичних аспектів його дії. Зараз оформлення шлюбного договору коштуватиме парі від 2000 гривень.
Рекомендовано закріпити відносини шлюбним договорам особам, які: одружуються з іноземними громадянами; є матеріально забезпеченими, політиками, представниками шоу-бізнесу; самостійно несуть тягар матеріального забезпечення сім’ї; хочуть документально забезпечити виконання батьківського обов’язку на утримання дітей.
У такому договорі можна врегулювати питання:
- визначити майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
- яке майно, набуте під час шлюбу, буде вважатись спільною частковою власністю подружжя або особистою приватною власністю кожного з них (а не спільною сумісною власністю подружжя, частки якої є рівними при поділі);
- можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;
- використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
- якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
- домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
- домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на певних умовах.
Український менталітет є досить серйозним бар’єром для складання та підписання такого договору, тому якщо питання укладення такого договору перед весіллям не є принциповим, до нього можна повернутись вже перебуваючи у шлюбі, адже, закон дозволяє його укладати як до реєстрації шлюбу так і після. Проте варто пам’ятати, що такі серйозні питання, як матеріальне забезпечення сім’ї краще обговорити одразу, оскільки як показує судова практика більшість сімей розбивається саме через гроші.
Регіональний центр з надання БВПД у Вінницькій області знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 82. Адреси розташування центрів надання безоплатної вторинної правової допомоги по Україні, можна переглянути тут. Єдиний всеукраїнський телефонний номер 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).
