До Добровеличківкого бюро правової допомоги звернулася клієнтка з проханням надати правову консультацію щодо умов укладення заповіту. З даного питання консультує Вікторія Грінченко, начальник Добровеличківського бюро правової допомоги Голованівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Кожному з нас доводилося, а може, ще й доведеться оформляти спадщину. Згідно з положеннями глави 85 Цивільного кодексу України кожна дієздатна фізична особа має право зробити особисте розпорядження щодо власного майна, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті.
Заповіт являє собою розпорядження особи (заповідача) спадкоємцям, або в окремих випадках – іншим особам, таким як – виконавцям заповіту або відказоодержувачам. При цьому, можна призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у заповідача з цими особами сімейних чи родинних відносин.
Також, можна позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа родичів, за винятком осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, а це є малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Заповідачем може бути будь-яка фізична особа, яка є повністю дієздатною.
Право на заповіт мають:
- фізичні особи, які досягли вісімнадцяти років;
- фізичні особи, які набули повної цивільної дієздатності, зокрема у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття;
- фізичні особи, яким відповідно до закону надана повна цивільна дієздатність.
Не мають права на складання заповіту:
- фізичні особи з частковою цивільною дієздатністю;
- фізичні особи з неповною цивільною дієздатністю;
- фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена;
- фізичні особи, визнані недієздатними.
Слід зауважити, що заповідач має бути повністю дієздатним саме на момент складання заповіту. Подальша втрата або обмеження цивільної дієздатності заповідачем, після складання заповіту, не надає підстав для визнання його недійсним. Навпаки, у випадку складення заповіту недієздатною особою й подальше відновлення в неї повної цивільної дієздатності, є підставою для визнання такого заповіту нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, зокрема недієздатною, малолітньою, неповнолітньою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. Нікчемність заповіту, встановлена у рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред’являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.
У випадках, коли заповіт складений особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, то за позовом заінтересованої особи суд може визнати такий заповіт недійсним.
Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. За життя заповідач може у будь-який час скасувати заповіт, змінити його або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Зміст заповіту складає розпорядження заповідача відносно належних йому прав та обов’язків, хоча часто йдеться про розпорядження стосовно майна.
Враховуючи, що склад спадщини визначатиметься на час відкриття спадщини, то при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Здійснюючи належне йому право на заповіт, заповідач може на свій розсуд:
- складати чи не складати заповіт, причому законодавство не обмежує кількість заповітів, які може складати одна фізична особа;
- обрати вид заповіту (секретний заповіт, заповіт подружжя чи заповіт з умовою);
- заповісти майно будь-яким особам;
- скасувати чи внести зміни до заповіту та скласти новий заповіт;
- визначити обсяг спадщини, що має спадкуватись за заповітом;
- зробити заповідальний відказ;
- підпризначити спадкоємця;
- позбавити спадкування за законом одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причин цього;
- доручити виконання заповіту фізичній або юридичній особі – виконавцю заповіту;
- включити до заповіту інші розпорядження, передбачені правилами ЦК про спадкування.
Заповідач має право скласти заповіт, не надаючи при цьому іншим особам, в тому числі і нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом (секретний заповіт).
Оскільки ст.1249 ЦК України прямо не передбачена форма такого заповіту, то вважається, що він підпорядковується загальним нормам про форму та зміст заповіту, які передбачені ЦК.
Секретний заповіт в заклеєному конверті подається нотаріусу, наявність підпису заповідача на цьому конверті є обов’язковою. На конверті заповіту нотаріус ставить посвідчувальний напис, печатку, та в присутності заповідача поміщає його у інший конверт. Таким чином, до смерті заповідача, ніхто не вправі ознайомлюватися зі змістом заповіту. Така форма заповіту може виявитися невдалою, оскільки особа, яка вирішила письмово оформити своє волевиявлення на випадок смерті, не завжди знайома з правилами написання заповіту та їх складання.
Право на заповіт є невідчужуваним суб’єктивним правом фізичної особи. Тому особа не може відмовитись від цього права, передати його іншій особі, обмежити себе у праві на заповіт. Здійснення права на заповіт не пов’язується з місцем проживання чи перебування фізичної особи, станом здоров’я, майновим станом, іншими обставинами.
Оскільки заповіт пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений особисто ним. Здійснення заповіту через представника або через будь-яку іншу особу не допускається.
Не допускається також складання заповіту від імені кількох осіб, за винятком заповіту подружжя відносно спільного майна. Заповіт є практично єдиним видом розпоряджень фізичної особи на випадок смерті (виняток складає лише спадковий договір).
Складення заповіту не позбавляє заповідача права власності на майно, яке заповідається іншим особам. Спадкоємці зможуть отримати це майно лише після смерті заповідача. Складення заповіту не дає права спадкоємцям вимагати від заповідача передачі їм майна, права на проживання у квартирі чи будинку до смерті заповідача, чи виселення із житла тощо.
Склавши заповіт, заповідач може домовитись із спадкоємцями про надання підтримки у старості (грошей, догляду, допомоги по господарству), але не вправі вимагати цього. В такому випадку єдиним засобом впливу на спадкоємців буде беззаперечне право заповідача на скасування заповіту чи призначення іншого спадкоємця.
За отриманням консультації з правових питань можна звернутися до Добровеличківського бюро правової допомоги Голованівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: смт. Добровеличківка , вул. Центральна, 103/7.
До Голованівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна звернутися за адресою: смт. Голованівськ, вул. Ціолковського, 1.
Графік роботи: понеділок-п’ятниця з 8:00 до 17:00 год.
Телефон: (05252) 2-25-83, (068) 834-77-45; (093) 423-33-73
Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.
