Спадкування є одним з найважливіших для суспільства правочинів. Адже кожна людина бажає, щоб все надбане нею за життя майно не просто зникло чи перейшло до ворожих рук після її смерті, а було передане до люблячих родичів чи інших важливих для людини осіб.
Про всі юридичні особливості спадкового процесу розповіла юристка Маньківського бюро правової допомоги Ірина Миронюк, під час семінару для підопічних «Центру надання соціальних послуг Маньківської селищної ради» в с. Дзензелівка.
Спадкування полягає в переході прав (спадщини) від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Слід сказати, що спадкування може здійснюватися двома шляхами:
- спадкування за заповітом,
- спадкування за законом.
Різниця між цими двома способами полягає в тому, що у першому випадку осіб, які можуть стати спадкоємцями визначає у своєму заповіті безпосередньо спадкодавець. При цьому спадкоємцями можуть бути не лише родичі, близькі люди спадкодавця, але й інші фізичні, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин
Для спадкування за законом потрібна наявність певного ступеня споріднення зі спадкодавцем або перебування на його утриманні протягом визначеного законом строку (тобто особа повинна входити в коло спадкоємців за законом).
Цивільне законодавство встановлює п’ять черг спадкування за законом:
- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
- у другу чергу – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- у третю чергу – рідні дядько та тітка спадкодавця;
- у четверту чергу – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
- у п’яту чергу – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Слід пам’ятати, що заповіт – це особисте розпорядження особи, тому ніхто не може скласти його за іншу особу, чи примусити когось скласти заповіт певного змісту.
Заповіт підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Однак заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До таких осіб належать: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Заповітом може охоплюватися не все майно, права та обов’язки спадкодавця. Заповідач може скласти заповіт щодо певної частини свого майна. У такому випадку матимуть місце дві форми спадкування – майно, що передбачено заповітом, перейде особі, яку спадкодавець обрав, а все інше майно буде спадкуватися за законом у порядку черговості.
Довідково. Гаряча лінія системи БПД (безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів): 0-800-213-103.
