Чи мають право сусіди зробити дорогу через вашу приватизовану земельну ділянку? Питання подібного характеру часто можна почути під час консультувань у сільській місцевості. Вихід є, і це земельний сервітут!
Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу України.
Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
– право проходу та проїзду на велосипеді;
– право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
– право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
– право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
– право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
– право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
– право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
– право прогону худоби по наявному шляху;
– право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
– інші земельні сервітути.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 132 Земельного кодексу України угоди (договір) про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити:
а) назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
е) договірну ціну;
є) права та обов’язки сторін;
ж) кадастровий номер земельної ділянки;
з) момент переходу права власності на земельну ділянку.
Питання щодо встановлення і дії земельного сервітуту, а також можливості його застосування розкрито фахівцями Тернопільського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги під час зустрічі з трудовим колективом Управління з питань фізичної культури та спорту Тернопільської обласної державної адміністрації.
