Спільне консультування громадян провели керівники Любашівського бюро правової допомоги та Любашівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області

30 березня 2017 року в.о. начальника Любашівського бюро правової допомоги Світлана Жмурко та начальник Любашівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Ігор Страхов провели спільний прийом та  консультування жителів Любашівки та району.

Цього дня за правовою консультацією на прийом звернулись 3 місцевих жителі.

38-річного мешканця с. Троїцьке Любашівського району цікавило питання стосовно визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення.

Світлана Жмурко та Ігор Страхов роз’яснили чоловікові, що порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням передбачений ст. 72 Житлового кодексу України. Юристи звернули увагу заявника, що визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, можливо виключно в судовому порядку.

На стороні позивача можуть виступати наймач, члени його сім’ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 – 75 Житлового кодексу України).

Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред’явлення такого позову. Позивачем може бути також наймодавець (житлово-експлуатаційна організація тощо).

Якщо члени сім’ї заперечують проти вселення особи, відсутньої строком до 6 місяців, така особа може подати зустрічну позовну заяву про визнання за нею права на жиле приміщення і вселення. При цьому, якщо особа була відсутня понад 6 місяців, вона повинна довести наявність однієї з обставин, перелічених в ст. 71 (Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами) Житлового кодексу України.

Відповідно до ст. 107 (Розірвання договору найму  жилого приміщення наймачем) Житлового кодексу України наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2).

Під час спільного прийому юристи надали консультації 30-річній мешканці с.Троїцьке Любашівського району щодо порядку позбавлення батьківських прав та вилучення з актового запису про народження відомостей про батька

Світлана Жмурко та Ігор Страхов роз’яснили громадянці підстави та порядок позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням   суду.

                     Підстави, за яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
• експлуатують дитину, примушують її до жебракування, бродяжництва,  непосильної праці, заняття проституцією, злочинною діяльністю; 
• засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини;
• жорстоко поводяться з дитиною: вчиняють фізичне чи психічне насильство, принижують гідність дитини тощо;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами і це підтверджено відповідними медичними висновками;
• ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Юристи звернули увагу громадянки, що ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, наприклад: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини і це негативно впливає на її фізичний розвиток; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її виховання; не надають дитині доступу до культурного і духовного розвитку; не виявляють інтересу до життя; не створюють умов для отримання освіти. 

Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Найбільш розповсюдженим у практиці є позбавлення батьківських прав тих батьків, які здійснюють шкідливий вплив на дітей своєю аморальною, антисуспільною поведінкою — хронічних алкоголіків, наркоманів, токсикоманів. У цих випадках, навіть тоді, коли батьки не здійснюють будь-яких шкідливих дій щодо своїх дітей, але їх особисте життя — пияцтво, розпуста, паразитичний спосіб життя — не тільки не сприяє нормальному вихованню дітей, але й приховує в собі реальну загрозу їх моральності, вони можуть бути позбавлені своїх батьківських прав. 

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов’язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина. 

Також юристи роз’яснили заявниці, що вилучення з актового запису про народження відомостей про батька відбувається на підставі статті 134 Сімейного Кодексу України. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. На підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка передбачено статею 138 Сімейного Кодексу України.  За частиною 1 цієї статті жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Згідно частини 2 вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. За частиною 3 цієї статті до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Для отримання консультації стосовно порядку дострокового припинення договору споживчого кредитування звернувся до юристів на спільному прийомі громадян 64-річний житель смт Любашівка.

Фахівці надали роз’яснення чоловікові, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, тобто кредитор, зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у тому розмірі і на тих умовах, які передбачені у договорі. Позичальник в свою чергу зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені у договорі. Особливим різновидом кредитного договору є договір про споживчий кредит, спеціальний Закон України «Про споживче кредитування»,  набере чинності з 10.06.2017 р.

Споживчий кредит надається споживачеві (позичальникові) для цілей, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Письмова форма є обов’язковою для укладення кредитного договору (можливий варіант і в електронному вигляді, але з електронними або іншими аналогами власноручних підписів).

Розглядаючи питання про розірвання договору про кредит, можна назвати 2 варіанти – з ініціативи кредитора і якщо ініціатором виступає позичальник.

Розірвання кредитного договору за ініціативою банку.

Є кілька ситуацій, коли банк має право вимагати дострокового розірвання договору. У Цивільному кодексі передбачені такі підстави для розірвання договору: істотне порушення договору другою стороною або інші випадки, передбачені законом або договором. Як правило, можливі підстави визначаються у договорі, наприклад:

• прострочення платежу на певну кількість місяців;
• несплата відсотків за користування грошовими коштами тощо;
• при забезпеченні кредиту заставою передача предмета (без згоди банку) застави позичальником іншій особі також може бути приводом для вимоги про одностороннє розірвання договору.

Необхідно зазначити, що при достроковому розірванні банк вимагатиме повного погашення заборгованості, включаючи відсотки. Такий запобіжний захід банки використовують у роботі з недобросовісними позичальниками. Розірвання договору припиняє його дію на майбутнє. Але, варто пам’ятати, що в такому разі не скасовуються сам факт підписання і власне дія договору включно до моменту його розірвання, а також окремі зобов’язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору, залежно від характеру договору (наприклад, забезпеченого іпотекою), за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання. Тому можливе подальше зобов’язання по виплаті неустойки або штрафних санкцій за порушення умов договору.

Розірвання кредитного договору, коли ініціатором виступає позичальник

Закон про споживчий кредит, прийнятий наприкінці 2016 року, передбачає можливість позичальника достроково розірвати кредитний договір протягом двох тижнів після укладення при дотриманні умови щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Ще одним варіантом дострокового розірвання договору в судовому порядку є випадок так званої істотної зміни обставин. Точного визначення «істотності» немає, але законодавець у ст. 652 Цивільного кодексу підкреслив, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися в такій мірі, що якби сторони були в змозі це передбачити, то не уклали б договір або ж прописали б у ньому інші умови.

Зацікавлена сторона, тобто позичальник, має довести, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, змінилися, а отже, і важливість (суттєвість) такої зміни для виконання договору. Вимагаючи розірвання на цій підставі, необхідно привести докази в тому числі і впевненість сторін на момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Варто мати на увазі, що оскільки таке розірвання допускається тільки у виняткових випадках, то згідно з частиною 2 статті 652 необхідним є дотримання одночасно таких умов, крім уже згаданої впевненості, що зміни не настануть:

• зміна обставин є наслідком причин, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення;
• наслідком виконання стало б порушення співвідношення майнових інтересів, а також позбавлення  зацікавленої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
• у договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.