До Старосамбірського бюро правової допомоги звернувся чоловік з метою представництва його інтересів у справі про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Чоловік мав намір укласти договір купівлі-продажу трактора із ТОВ, проте внаслідок шахрайських дій цього підприємства його було введено в оману: вважаючи, що підписує договір купівлі-продажу в розстрочку, він підписав договір фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (ч. 2 ст. 1 ЗУ “Про фінансовий лізинг”).
За домовленістю із менеджерами підприємства чоловік після підписання договору мав оплатити частину вартості трактора у розмірі 36 500 грн, після чого ТОВ мало доставити трактор в село, де проживає чоловік, а решту суми селянин мав сплатити на протязі року після поставки трактора.
У 2016 році селянин на виконання умов укладеного договору на рахунок ТОВ здійснив першочерговий одноразовий платіж у розмірі 36 500 гривень, який згідно з договором фінансового лізингу є платежем за оформлення договору незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.
Проте у встановлений термін чоловік трактора не отримав і саме тому вирішив розірвати договір, про що повідомив другу сторону. Незважаючи на те, що ТОВ погодилось розірвати укладений з чоловіком договір та повернути гроші, у позасудовому порядку своїх зобов’язань не виконало. Саме тому, чоловік вирішив звернутися до суду для захисту та відновлення своїх порушених прав.
Самбірський місцевий центр призначив чоловікові адвоката за рахунок держави – Івана Мукана для вирішення справи у суді.
Суд, дослідивши всі матеріали справи, вирішив задоволити позов чоловіка у частині визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення з ТОВ коштів у розмірі 36 500 гривень в користь позивача з наведених нижче підстав:
– у відповідача відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, що робить неможливим виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ;
– договір фінансового лізингу укладений між позивачем та відповідачем є нікчемним, оскільки його не було нотаріально посвідчено;
– в укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України;
– проаналізувавши зміст договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих для лізингоотримувача (позивача) умов, а це згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є підставою для їх зміни або визнання недійсними. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
