Утримання дітьми своїх батьків гарантовано законодавством України

Ст. 51 Конституції України закріплює обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Більшість наших громадян усвідомлює свої обов’язки і перед своїми батьками, і перед своїми дітьми. Багато хто з людей похилого віку веде активний спосіб життя, та ще й допомагають своїм повнолітнім дітям. Але часто трапляються такі ситуації, коли ці люди є тяжко хворими або немічними і потребують сторонньої допомоги.

Згідно з Сімейним кодексом України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202). Непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку, а також особи з інвалідністю I, II та III груп (ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування).

Якщо матеріальна допомога не надається повнолітніми дітьми батькам, які її потребують, закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на їх утримання.

Підставою виникнення аліментного зобов’язання між повнолітніми дітьми і їхніми батьками щодо утримання останніх є склад юридичних фактів:

а) походження дітей (родинний зв’язок батьків і дітей);

б) непрацездатність батьків;

в) потреба батьків у матеріальній допомозі.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно зі ст. 205 Сімейного кодексу України, розмір аліментів на батьків визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. До уваги береться матеріальний та сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: дітей, дружини, чоловіка, а також своїх батьків. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна тощо.

– Обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх.

– Потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування. Проте, в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, ст. 203 Сімейного кодексу України встановлює обов’язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків.
При невиконанні дітьми обов’язку по сплаті додаткових витрат, батьки мають право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст. 206 Сімейного кодексу України у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (ст. 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Однак слід зазначити, що ст. 204 Сімейного кодексу України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

Сімейний кодекс України прямо не передбачає можливості укладення договорів повнолітніми дітьми між собою з приводу надання утримання батькам, а також договорів між повнолітніми дітьми і батьками про надання утримання останнім. Разом із тим, ч. 1 ст. 9 Сімейного кодексу України містить положення, відповідно до якого батьки і діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю чи договором, якщо це не суперечить вимогам законодавства і моральним засадам суспільства. Аналіз зазначеної норми приводить до висновку про те, що законодавець допускає можливість укладення між батьками і їх повнолітніми дітьми договорів про сплату аліментів.

До Олександрійського місцевого центру з надання БВПД можна звернутись за адресою: м. Олександрія, вул. Першотравнева, 18, тел. (05235) 7-04-40, 7-04-04.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Інформацію підготував начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Володимир Світановський.