16-17 лютого 2018 року в Освітньому Домі Прав Людини відбувся тренінг на тему: «Захист прав біженців та шукачів притулку в Україні».
Школу-тренінг організувала громадська організація Чернігівський громадський комітет захисту прав людини.
Тренерами виступили: Тухан Едієв – керівник програм Чернігівського громадського комітету захисту прав людини та Остап Тимчій – адвокат БФ «Право на захист».
На заході були присутні: працівниця Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Мурашко, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та ЗМІ з різних міст України (Донецьк, Харків, Київ, Львів).
В ході презентації, в перший день тренінгу учасники заходу обговорили процедуру визначення статусу біженця за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Так, першим етапом у процедурі отримання притулку в Україні є звернення із заявою про визнання статусу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу ДМС України.
Стаття 5 Закону «Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» передбачає, що особа, яка з наміром отримати захист в Україні в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п’яти робочих днів(зазначено конкретний строк, але водночас санкції за його порушення законом не встановлені) звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо ж особа незаконно перетнула державний кордон України, їй необхідно без зволікань звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Територіальний орган ДМС може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу, або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Частиною першою статті 12 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» встановлений строк оскарження відмови у прийнятті заяви- п’ять робочих днів. Цей строк застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Рішення про оформлення (відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС.
Відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу до неї 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця:
1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності, якщо особа не має визначеного громадянства-за межами країни свого колишнього місця проживання;
2) обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань;
3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов’язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців:
-расова належність;
-релігія;
-національність(громадянство);
-належність до певної соціальної групи;
-політичні погляди;
4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
Відповідно до статті 6 ЗУ ««Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особа, яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин, або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
-яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;
-яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципах ООН;
-яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту;
-яка до прибуття в Україну з наміром бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту перебувала в третій безпечній країні;
-стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
На другому дні тренінгу учасники обговорили право на свободу від тортур, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження і покарання(ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Після вступної лекції учасники поділилися на групи та виконували практичні завдання (ризики видворення, екстрадиції. Право на свободу та особисту недоторканість ст.5(1) (f) ЄКПЛ.)
У ході презентації, учасники заслухали статистичні показники щодо кількості шукачів притулку в Україні.
По завершенню тренінгу учасники отримали відповіді на поставлені ними запитання.
Атмосфера проведення дводенного тренінгу була теплою та дружньою.
Задоволені учасники отримали сертифікати і готові використовувати свої знання на практиці.
