Відновити  житлові права закарпатці допомогла адвокат системи БПД Вікторія Волошин

    Адвокат Вікторія Волошин, яка діяла згідно доручення Мукачівського місцевого центру з надання БВПД від 25.04.2016 р. № 104, надала безоплатну правову допомогу клієнтці, яка відноситься до однієї із вразливих категорій згідно ст. 14 Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги».

    Жінка звернулася до Мукачівського МЦ з приводу представництва інтересів з питання поновлення її житлових прав та скасування свідоцтва про право власності, договору дарування квартири.
    Адвокат провів зустрічі з клієнтом, вивчив обставини та матеріали справи, підготував позовну заяву до суду, забезпечив надання БВПД.
    Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від Закарпатської області від 31.01.2017 р. в справі № 303/6832/16-ц за позовом Клієнта до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третіх осіб про скасування рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради, свідоцтва про право власності на житло та договору дарування квартири, позов було задоволено повністю.
    Скасовано пункт рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради за 2015 рік «Про укладення договорів житлового найму, взяття на квартирний облік». Скасовано пункт рішення виконкому Мукачівської міської ради за 2015 рік «Про приватизацію квартир (будинків)» та свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру в м. Мукачево, видане виконавчим комітетом Мукачівської міськради. Також визнано недійсним договір дарування від 23.12.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу.
    При цьому, судом було враховано наступне: Клієнт звернувся до суду з позовом до фізичних осіб-громадян, виконавчого комітету Мукачівської міської ради, приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу про скасування рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради, свідоцтва про право власності на житло та договору дарування квартири.
    Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року його зокрема було визнано таким, що втратив право користування квартирою. Разом з цим, в подальшому заочне рішення суду від 17.07.2015 року було скасовано та 30.05.2016 року ухвалено нове рішення відповідно до якого в задоволенні позову до нього про визнання його таким, що втратив право користування квартирою відмовлено. В той же час, відповідач в даній справі на підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року одноосібно приватизувала квартиру та відразу подарувала її іншому відповідачу.
    У зв’язку з цим, клієнт вважає, що приватизація квартири проведена з порушенням його прав як наймача квартири, а відтак є незаконною. Враховуючи наведене просить суд скасувати оскаржувані рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради та визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло та договір дарування квартири.
    В судовому засіданні встановлено, що відповідно до заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року клієнта було визнано таким, що втратив право користування квартирою.
    На підставі вищевказаного рішення суду виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняв оскаржувані рішення про укладення договорів житлового найму та в подальшому рішення про приватизацію квартири. На підставі рішень виконавчого комітету було укладено договір найму та пізніше видано свідоцтво про право власності на квартиру.
    Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. В ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
    Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 1 ЖК України кожному гарантується право на житло. Згідно з ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. При цьому ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
    Судом встановлено, що оскаржувані рішення виконавчого комітету ради було прийнято із врахуванням заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року.
    Разом з тим, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року було переглянуто та ухвалено інше рішення від 30.05.2016 року. Так, у рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2016 року встановлено, що в квартирі зареєстровані клієнт і відповідачі. Також встановлено, що клієнт дійсно не проживає в квартирі з 2013 року, разом з тим така обставина зумовлена поважною причиною, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про наявність поважних причин відсутності відповідача в квартирі, а тому в задоволенні позову до нього про визнання його таким, що втратив право на користування квартирою відмовлено.
    Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2016 року має приюдиційне значення для вирішення цього спору.
    З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що в розумінні зазначених норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивач вважається тимчасово відсутнім, за яким зберігається право на житло, а відтак і має безумовне право приймати участь в приватизації квартири.
    Підсумовуючи наведене вище, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, враховуючи, що оскаржуване рішення виконавчого комітету ради про укладення договору найму прийняте з порушенням прав клієнта як наймача квартири, за яким зберігається право на житло, так і оскаржуване рішення виконавчого комітету ради про приватизацію квартири прийняте з порушенням прав клієнта, через те , що приватизація квартири відбулась з порушенням положень в тому числі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приходить висновку, що такі підлягають скасуванню. Аналогічно, оскільки свідоцтво про право власності на квартиру видане на підставі рішення виконавчого комітету ради, таке також слід скасувати.
    Судом встановлено, що в п. 3 договору дарування від 23.12.2015 року зазначено, що квартира належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Мукачівської міської ради в 2015 році згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради за 2015 рік.
    В той же час, як зазначено вище, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування вказаного рішення і свідоцтва про право власності на житло. Таким чином, оскільки відповідач відчужила квартиру на підставі правовстановлюючих документів, які підлягають скасуванню, слід прийти до висновку, що нерухоме майно подаровано не власником такого майна, а іншою особою, яка не мала на те відповідних повноважень або інших правових підстав, тобто не мала прав власника на розпорядження таким майном.
    Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, суд приходить висновку про те, що договір дарування 23.12.2015 року має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв’язку з чим позов цій частині також підлягає задоволенню. Додатково суд звертає увагу на те, що саме такий обраний позивачем спосіб захисту відповідатиме нормам ЦК України, оскільки такий є користувачем, а не власником спірної квартири (постанова Верховного Суду України від 31.10.2012 року).
    Судом було стягнуто суму понесених позивачем витрат.
    Інформація щодо оскарження рішення суду в апеляційному порядку відсутня.

    Шановні краяни, за безоплатною правовою допомогою звертайтесь до фахівців найближчих місцевих центрів чи бюро  правової допомоги на Закарпатті, які працюють з 9.00 до 18.00 у робочі дні, за адресами: