Досить часто ми стикаємося з проблемними питаннями, пов’язаними з неможливістю реалізувати свої права у зв’язку з втратою правовстановлюючих документів чи помилками в них. При цьому можливість відновити такі документи в позасудовому порядку відсутня. Інколи для того щоб виникли певні правовідносини потрібно довести обставини не підтверджені офіційними документами. Тому виникає потреба звернутися до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення.
Які ж факти, що мають юридичне значення встановлюються в судовому порядку та який порядок звернення до суду, консультує начальник Новгород-Сіверського бюро правової допомоги Наталія Довбня.
Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
родинних відносин між фізичними особами;
перебування фізичної особи на утриманні;
каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Дана категорія справ розглядається в порядку окремого провадження.
Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
– згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
– чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
– заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
– встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
При цьому справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Для того, щоб встановити факт, що має юридичне значення, потрібно звернутися із відповідною заявою до суду за місцем свого проживання.
У заяві обов’язково повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. За подання до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення фізичним особам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слід зауважити, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
