Четвертий рік поспіль вказана проблема залишається актуальною для жителів окупованих територій, переселенців та їх родичів, тому прямий ефір програми «Ранковий дайджест» на обласному радіо «Таврія» 100,6 fm був сьогодні присвячений саме цьому питанню.
Продовжуючи роботу, спрямовану на реалізацію просвітницького проекту «Я маю право!» щодо поінформованості громадян про свої права, гарантовані Конституцією та законами України, начальник Олешківського бюро правової допомоги Алла Рудь проконсультувала слухачів та відповіла на запитання ведучого програми Андрія Кучерявого.
Начальник Олешківського бюро правової допомоги, яке є структурним підрозділом Херсонського місцевого центру з надання БВПД, зауважила, що стаття 317 Цивільного процесуального кодексу України визначає особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Дані заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження.
В основу порядку розгляду справ окремого провадження закладені загальні правила позовного провадження. Оскільки справи окремого провадження мають суттєву специфіку, то провадження у цих справах становлять певний синтез загальних правил цивільного судочинства, правил, які властиві окремому провадженню в цілому, а також правил, які властиві виключно певній категорії таких справ. Тобто специфіка провадження у кожній категорії справ окремо регулюється шляхом встановлення до загального порядку розгляду справ окремих процесуальних винятків та доповнень. Це і підтверджується назвою статті 317 ЦПК, де зазначається про особливості у цій категорії справ.
– Хто може подати заяву про встановлення факту народження/смерті і де?
– Відповідно до частини 1 заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
У контексті визначення того, які райони та населені пункти Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими територіями України для цілей застосування зазначених норм ЦПК, зауважу, що статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко закріплено, що тимчасово окупованою територією України є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь. Постанова ВРУ від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» також не містить чіткого та вичерпного переліку назв населених пунктів Донецької та Луганської областей, які визнаються тимчасово окупованою територією України.
Враховуючи те, що норми статті 317 ЦПК спрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, де не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану, для застосування цієї норми тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей слід вважати населені пункти, визначені розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади (у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану) тимчасово не здійснюють свої повноваження, що фактично і зумовлює необхідність застосування, передбаченого статтею 317 ЦПК порядку встановлення фактів народження та смерті.
Таким чином, у порядку стаття 317 ЦПК мають розглядатися заяви про встановлення факту народження або смерті як на території АРК, так і на території населених пунктів Донецької та Луганської областей, визначених у розпорядженні КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085.
Звертаю також увагу, що відповідно до абзацу першого частини 1 статті 317 ЦПК заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.
За змістом частини першої статті 317 ЦПК заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Слід зауважити, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України має розглядатися судом за загальними правилами, передбаченими для розгляду заяв про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини 1 статті 316 ЦПК), у тому числі щодо суб’єктів звернення у даній категорії справ.
У контексті порушеного питання слід враховувати, що у померлої особи може не бути родичів, які можуть звернутися із заявою про встановлення відповідного факту. Водночас відмова у відкритті провадження за заявою чоловіка чи дружини з підстав, що вони не були родичами померлого, унеможливлюють реалізацію ними своїх майнових та немайнових прав, зокрема, права на спадкування, що є порушенням їх конституційних прав. Тому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Про окремі питання застосування Закону України від 04 литого 2016 року №990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України» роз’яснив, що «…положення чинного законодавства України, зокрема, Сімейного кодексу України, відносять дружину/чоловіка до членів сім’ї, судам слід розглядати таку категорію справ за заявами чоловіка або дружини померлої особи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України».
– Чи мають юридичну силу в Україні документи, які видані органами та установами, що знаходяться на окупованій території?
– Нагальним також залишається питання можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території. Тож це питання має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (стаття 77,78 ЦПК). Зокрема, належними, відповідно до статті 77 ЦПК є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої статті 78 ЦПК є докази, одержані в порядку, встановленому Законом.
Тому говорячи про допустимість таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини 1 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або посадовими особами, є недійсними і не створює правових наслідків. Проте, відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Тому під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, застосовують практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Кіпр проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), висновок ЄСПЛ слід розуміти у справі Намібії як так званий «намібійський вийняток», який полягає у тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України для реалізації майнових та немайнових прав заявників, рішення судів зазвичай ґрунтується на дотриманні вимог статті 263 ЦПК щодо повного та всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запереч, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, у тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, як виняток беруться судами до уваги та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ в порядку статті 317 ЦПК.
Прослухати програму за участі Алли Рудь можна тут.
Програма «Ранковий дайджест» виходить в рамках просвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» Як відомо, 14 листопада 2017 року Президент України підписав Указ №361/2017 про оголошення 2018-й року Роком реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право» з метою формування у суспільстві правової культури та правової свідомості, сприяння підвищенню рівня знань та поінформованості громадян щодо реалізації та захисту своїх прав, гарантованих Конституцією та законами України у різних сферах життя.
Нагадуємо нашим читачам, що кожен, хто потребує правової допомоги, може зателефонувати на єдиний номер гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги:
0-800-213-103
(безкоштовно з усіх стаціонарних та мобільних телефонів)
Для отримання консультацій чи роз’яснень з правових питань можна звертатися безпосередньо до Херсонського місцевого центру з надання БВПД та бюро правової допомоги.
Херсонський місцевий центр з надання БВПД
(0552) 45-63-16 / 42-83-30; +38 (067) 789-72-36 / +38 (066) 772-07-70
Адреса: 73027, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Стрітенська (Р. Люксембург), 7
Білозерське бюро правової допомоги
(05547) 3-32-60; +38 (068) 364-86-28; +38 (095) 423-61-23
Адреса: 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Свободи (К.Маркса), 108 (приміщення редакції газети «Придніпровська зірка»)
Олешківське бюро правової допомоги
(05542) 2-10-80; +38 (068) 364-86-29
Адреса: 75100, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 4
(будівля райспоживспілки)
