Директор Житомирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Тетяна Кулик надає перелік підстав та документів, які дають право на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків.
Статтею 141 сімейного кодексу України (далі – СК) встановлена рівність прав та обов’язків обох батьків стосовно їх дитини незалежно від того, перебувають батьки дитини в шлюбі чи ні. Натомість норми права, передбачені статтею 155 СК передбачають, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 141 сімейного кодексу України (далі – СК) встановлена рівність прав та обов’язків обох батьків стосовно їх дитини незалежно від того, перебувають батьки дитини в шлюбі чи ні. Натомість норми права, передбачені статтею 155 СК передбачають, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Отже, найвищою цінністю в сімейних стосунках є інтереси дитини. Ні у батька, ні у матері немає жодного переважного права відносно дитини. Усвідомлення змісту взаємовідносин матір-батько-дитина є надважливим, оскільки досить часто питання виїзду дитини за кордон є способом маніпуляції у батьків заради задоволення власних амбіцій та інтересів. При цьому жертвою цих амбіцій завжди залишається дитина.
У розумінні статті 6 СК дитиною є особа до досягнення нею повноліття. При цьому малолітньою є дитина до 14 років, а неповнолітньою – від 14 до 18 років.
При вирішенні питання виїзду дитини за межі України зупинимось на 16-літньому віці, оскільки з цього моменту дитина вправі саме самостійно виїжджати за кордон. Таким чином так зване «право заборони виїзду» діє для батьків до досягнення дитиною 16-ліття. Під цим правом мається на увазі спосіб захисту прав дитини і можливість контролю одним з батьків забезпечення інтересів дитини іншим з батьків, а також одночасний спосіб захисту батьківських прав того з батьків, хто дає згоду на виїзд дитини за кордон без його супроводу.
Наявність у батьків «права заборони виїзду» дитини за кордон є важливим і вирішальним у випадку незаконного вивозу або утримання дитини за межами України. Даний факт підлягає обов’язковому доказуванню при вирішенні судового спору про повернення дитини в Україну.
Так зване «право заборони виїзду» не визначене законодавчо, однак існування такого права передбачене Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 р. (далі – Правила).
Так, статтями 2, 3 вказаного Закону встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку здійснюється за згодою обох батьків і в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, та які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд дитини, яка не досягла 16-річного віку у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з них на підставі нотаріально посвідченої згоди на виїзд, може здійснюватись:
- на підставі нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків із зазначенням в згоді держави і відповідного часового проміжку перебування в цій державі, якщо інший з батьків відсутній в пункті пропуску;
- без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків у випадках:
а) якщо інший з батьків є іноземцем чи особою без громадянства, що підтверджується записом про батька (матір) в свідоцтві про народження дитини і який (яка) відсутній в пункті пропуску; якщо в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон особа, що не досягла 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України або відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном.
б) у випадку пред’явлення документів та їх нотаріально посвідчених копій:
- свідоцтва про смерть другого з батьків;
- рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
- рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
- рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
- рішення суду про надання дозволу на виїзд з України особі, яка не досягла 16-річного віку без згоди та супроводу другого з батьків;
- довідки про народження дитини, яка видана органом РАЦС із зазначенням підстави внесення даних про батька відповідно до статті 135 СК (народження дитини матір’ю, що не перебуває у шлюбі) – під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері.
Отже, перелік підстав та документів, які дають право на виїзд дитини за кордон без згоди і супроводу одного з батьків є вичерпним.
Разом із тим, мають місце випадки, коли батьки звертаються в суд з позовами, в яких просять дозволити неодноразові виїзди дитини за межі України без згоди та супроводу другого з батьків при досягненні дитиною 16- річного віку. При цьому той з батьків, який звертається до суду, нехтує основними принципами сімейного законодавства, порушуючи при цьому право другого з батьків на участь у вихованні дитини.
Суди відмовляють в задоволенні вказаних позовів, виходячи з положень статті 141 СК, про яку йшлось вище та з посиланням на пп.1 п.4 Правил, зазначаючи, що суди мають право приймати рішення лише про разовий виїзд дитини без згоди одного з батьків, не позбавлених батьківських прав з обов’язковим визначенням термінів перебування дитини за межами України та переліком конкретних країн перебування дитини в ці строки.
При цьому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі №6-33303ск15 зазначив, що надання за рішенням суду дозволу на майбутні постійні виїзди дитини за кордон без згоди одного з батьків суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав і обов’язків батьків відносно виховання дитини, чим фактично позбавляють одного з батьків можливості приймати участь у вихованні дитини.
