Фахівці Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надали роз’яснення по одному з типових питань, з яким звертаються за консультацією місцеві жителі.
Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку.
Нижче наведені усі нормативно-правові акти, які регулюють відносини щодо застосування строків позовної давності до заборгованості за договором:
– Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV
– Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV
– Закон України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»
– Закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»
– Постанова Пленуму Верховного суду України 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»
– Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»
– Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»
Нормами статті 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
Час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця і є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлюється порядок оголошення такої особи померлою.
У разі пропуску строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 ЦК для спадкоємців передбачається цивільно-правова відповідальність, яка полягає у позбавленні їх права на прийняття спадщини. Так, ч. 1 ст. 1272 ЦК передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Це положення за загальним правилом стосується як спадкування за законом, так і за заповітом. Слід звернути увагу на те, що положення щодо пропущення строку для прийняття спадщини стосується лише тих осіб, які мають подавати заяву про прийняття спадщини.
Підсудність справ про спадкування визначається за правилами ст. 109 ЦПК. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно із ч. 3 ст. 114 ЦПК позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
Питання процесуального правонаступництва у справах про спадкування, зокрема, у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у спорах про визнання права спадкування на нерухоме майно, визнання заповіту недійсним, вирішуються судом з урахуванням змісту норм статей 1218, 1219, 1276 ЦК.
До позовної заяви необхідно долучити квитанцію про сплату судового збору та копії наступних документів: свідоцтва про смерть спадкодавця, свідоцтва про народження спадкоємця, паспорта спадкоємця, заяви спадкоємця про відмову від прийняття спадщини, постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, позовної заяви, свідоцтва про право власності на житло, технічного паспорту на квартиру, позовної заяви з доданими документами для відповідача.
