Європейський суд з прав людини: питання і відповіді

Європейський суд з прав людини – це міжнародний судовий орган, який знаходиться в місті Страсбург (Франція). Кількість суддів, з яких він складається, відповідає кількості держав-членів Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. 

       На даний час таких держав є сорок сім. Судді засідають у своїй особистій якості і не є представниками жодної держави. В опрацювання заяв Суду допомагає секретаріат, котрий складається в основному з юристів (їх також називають юридичними секретарями) із усіх держав-членів Ради Європи. Вони є незалежними від країни їх походження та не представляють ні заявників, ні держави.

ЩО ТАКЕ КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД?

       Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) – це міжнародний договір, який мають право підписувати лише держави-члени Ради Європи. Європейський Суд було засновано на підставі Конвенції, котра визначає його функціонування та містить перелік прав та гарантій їх забезпечення, яких держави зобов’язалися дотримуватися.

В ЯКИХ ВИПАДКАХ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ?

       До Європейського суду з прав людини Ви можете звернутись із заявою, якщо вважаєте, що Ви особисто і безпосередньо стали потерпілим від порушення прав, свобод та гарантій, зазначених у Конвенції або в Протоколах до неї. Заява має стосуватись лише порушень, допущених однією з держав, на які поширюється дія Конвенції.

ЯКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція захищає зокрема такі права:

• право на життя;
• право на справедливий судовий розгляд;
• право на повагу до приватного і сімейного життя;
• право на свободу вираження поглядів;
• право на свободу думки, совісті та віросповідання;
• право на ефективний засіб правового захисту;
• право на володіння своїм майном;
• право голосу та право бути кандидатом на виборах.

ЩО ЗАБОРОНЕНО КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція забороняє, зокрема:

• катування, нелюдське чи принизливе для людської гідності поводження або покарання;
• свавільне та неправомірне позбавлення волі;
• дискримінацію у користуванні правами та свободами, викладеними у Конвенції;
• вислання державою своїх громадян чи заборону їм повернутися на її територію; 
• смертну кару;
• колективне вислання іноземців.

ЧИ ІСНУЮТЬ БУДЬ-ЯКІ ПРОЦЕДУРИ НА РІВНІ НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА, ЯКІ НЕОБХІДНО ПОПЕРЕДНЬО ПРОЙТИ?

• Так. Ви мали використати всі засоби правового захисту в державі, якої стосується заява, які могли б виправити ситуацію, про яку Ви скаржитеся до місцевого суду, апеляційної чи касаційної інстанції;
• Самого лише використання цих засобів захисту недостатньо. Необхідно, щоб при їх використанні, Ви виклали суть порушень Конвенції, про які Ви заявляєте.
• Ви маєте лише шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, продовж яких Ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини. Після закінчення цього строку Вашу заяву не може бути прийнято до розгляду Судом.

УМОВИ ПОДАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ

Які умови стосуються мене особисто?

• Вам не обов’язково бути громадянином однієї з держав, які ратифікували Конвенцію.
• Порушення прав, на яке ви скаржитеся, повинно бути вчиненим однією з таких держав в межах її «юрисдикції», що зазвичай, означає в межах її території.
• Ви можете бути фізичною або юридичною особою, наприклад, компанією або об’єднанням.
• Ви можете скаржитися лише на ті порушення прав, які були допущені безпосередньо та особисто щодо Вас.
• Ви не можете оскаржувати загалом закон чи заходи, наприклад, якщо ви вважаєте, що вони були несправедливими.
• Ви не можете скаржитися від імені інших осіб (за винятком тих випадків, коли ці особи чітко визначені та Ви є їхнім офіційним представником).

Якими є критерії прийнятності індивідуальної заяви?

• Із заявою до Європейського суду з прав людини можна звертатися лише після вичерпання національних засобів правового захисту.
• Скарги повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією.
• Із заявою слід звернутися не пізніше, ніж через шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні.
• Стверджуване порушення має стосуватися заявника особисто. Заяви можуть бути подані лише проти однієї чи декількох держав-учасниць Конвенції.
• Суд розглядатиме лише скарги на порушення, які сталися з моменту ратифікації державою-відповідачем Конвенції чи відповідного протоколу.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛЯРУ ЗАЯВИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА НАЙБІЛЬШ ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ ЙОГО ЗАПОВНЕННІ

У заяві зазначається:

• ім’я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса фізичної особи-заявника;
• дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи-заявника;
• ім’я, професія та адреса представника, якщо він є;
• держава-відповідач;
• стисле викладення фактів   та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною аргументацією;
• стисла   інформація   про   дотримання заявником умов прийнятності;
• предмет заяви.

Найбільш типові помилки при заповненні формуляру:

• невикористання нового формуляру заяви;
• відсутність стислого викладення фактів справи на формулярі;
• відсутність підтверджуючих документів;
• відсутність документів, що показують дотримання критеріїв прийнятності;
• відсутність підпису на формулярі;
• відсутність даних про представника юридичної особи;
• незаповнення тверджень про порушення Конвенції на формулярі;
• незаповнення розділу щодо вичерпання національних засобів правового захисту;
• незазначення держави-відповідача;
• відсутність документів, посилання на які робиться в формулярі;
• повторна подача неповного формуляру заяви.

НАЙПОШИРЕНІШІ ПИТАННЯ

Якою мовою потрібно подавати заяву?

       На початковому етапі провадження можна писати до Європейського суду з прав людини (далі – Суд) однією з офіційних мов Суду або ж офіційною мовою будь-якої з держав-членів Ради Європи: українською, англійською, тощо. Після того, як заяву буде комуніковано уряду-відповідачу, далі спілкування здійснюватиметься однією з двох мов: англійською чи французькою. Суд не надає безкоштовного перекладача для здійснення допомоги у листуванні.

Чи передбачений якийсь збір чи плата за подачу заяви до Європейського суду з прав людини?

       Ні. Розгляд заяв у Суді є безкоштовним. Однак витрати заявника на кореспонденцію із Судом чи юридичне супроводження сплачуються заявником самостійно. У разі встановлення порушення Суд може при наявності подачі заявником вимоги про справедливу сатисфакцію призначити так звані «судові витрати». Їх сплачує держава-відповідач. В окремих випадках Суд може присудити заявнику так звану «правову допомогу» в рамках програми Ради Європи для часткового покриття його юридичних витрат, якщо заявник доведе, що в нього немає достатніх коштів для належного представництва у Суді.

Чи обов’язково мати юридичного представника?

       Ні. На початкових етапах розгляду справи це не вимагається. Однак після повідомлення заяви державі-відповідачу заявник в переважній більшості випадків повинен бути представлений адвокатом, що має дозвіл на здійснення адвокатської діяльності в одній з Договірних сторін та проживає на території однієї із цих країн, або будь-якою іншою особою, дозвіл на представництво якої погоджено Головою Палати (наприклад, просто юристом).

Чи потрібно додавати оригінали документів до заяви?

      Ні, треба надавати лише копії, адже Суд не повертає оригінали документів, тому слід зауважити, що коли заявника просять надіслати документи, мається на увазі звичайні копії (не завірені в суді або у нотаріуса).

Скільки часу Європейський суду з прав людини розглядає справи?

       У цілому з моменту отримання Судом заяви до моменту винесення ним рішення по суті проходить три-п’ять років, однак цей строк може бути як меншим (мінімальний строк розгляду справи в Європейському суді з прав людини може складати близько півтори роки), так і набагато більше (десять років і більше). Усе залежить від терміновості або пріоритетності заяви. Так, окремі заяви Суд може визнати терміновими і розглянути їх у пріоритетному порядку, зокрема у випадку, якщо життя чи здоров’я заявника знаходиться під загрозою. Інші, менш термінові заяви (наприклад, щодо захисту права власності), Суд розглядатиме, як правило, довше.