Чи часто ми замислюємося над тим, що використовуючи чужі фото, відео, статті чи інші матеріали, порушуємо Закон України «Про авторське право і суміжні права». Більшість з тих, хто вільно користується чужим надбанням, навіть не підозрюють, що своїми діями завдають шкоди автору, посягаючи на його авторське право. Та чи звільняє незнання від відповідальності за порушення закону?
Під час онлайн-зустрічі з киянами, яку організувала Київська молодіжна бібліотека, директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Михайло Харін розповів про авторське право, на що воно поширюється, акцентувавши увагу на питаннях відповідальності за порушення закону та на механізмах захисту своїх авторських прав.
Перш за все Закон України «Про авторське право і суміжні права» охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права. Комп’ютерні програми, пости в соціальних мережах також є об’єктами авторського права.
Важливо, що за порушення авторського права може наставати як адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, так і кримінальна відповідальність, яка може передбачати покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років. Щороку в Україні реєструється близько 100 кримінальних спав за 176 статтею Кримінального кодексу України.
Слід зазначити, що до об’єктів авторського права не належать:
- повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
- державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
- грошові знаки;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Відповідаючи на запитання про механізми захисту своїх прав, Михайло Харін озвучив алгоритм дій на випадок, коли твір був використаний без згоди та відома його автора.
«Отож, якщо автор викладає твір в мережу інтернет, а потім бачить свій текст на іншому ресурсі, потрібно звернутися до цього ресурсу з вимогою видалити цей текст і припинити його розповсюджувати. У випадку відмови сайту слід зв’язатися з хостингом та попередити про порушення ваших прав. Хостинг, в свою чергу, може його видалити. Ще один варіант – звернутися до Google. Але потрібно брати до уваги той факт, що ваша заявка буде розглядатися близько двох тижнів. Крім цього, можна подати заяву до правоохоронних органів. В такому випадку потрібно надати підтвердження саме вашого авторства».
Якщо автор не має свідоцтва на свій твір, тобто авторське право не було зареєстроване, існують інші способи довести своє право власності. Найпростіший з них – надіслати щойно завершений твір на свою електронну пошту, що підтвердить дату написання.
Безсумнівно, кожен сам повинен зробити вибір і визначити своє ставлення до чужої праці, проте слід пам’ятати, що кожне рішення має свої наслідки. Автори, які потерпають від зазіхань на плоди своєї творчості чи наукової діяльності, обов’язково повинні відстоювати своє авторське право.
