До Тернопільського місцевого центру з надання БВПД звернулася гр. С. – жителька м. Бережани, щоб захистити своє право на користування земельною ділянкою. Жінка зазначила, що земельна ділянка належить її сусіду та є суміжною з її земельною ділянкою. На цій землі, згідно з рішенням суду від 19.06.2006 р., встановлений постійний сервітут*, який дозволяє проїзд транспортного засобу для вивозу нечистот із септика, розміщеного на території її будинку. Проте, як зазначила жінка, сусід насипав землю на заїзд і у такий спосіб унеможливив проїзд автомобіля до септика. Зі слів заявниці, вона неодноразово зверталася до свого сусіда з проханням прибрати перешкоди із заїзду, однак усунути ці перешкоди він відмовлявся.
Працівники Тернопільського місцевого центру дорученням № Т-321 від 31.10.2016надали заявниці адвоката Андрія Войнарського. Правозахисник звернувся до суду з позовом, яким мав на меті зобов’язати сусіда усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Для цього сусід повинен звільнити заїзд від самовільного навезення землі.
Захищаючи права своєї підзахисної, адвокат посилався на ст. 396 Цивільного кодексу України, котра засвідчує, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. Керувався Андрій Войнарський й тим, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Як ідеться у ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, а згідно зі ст. 402 ЦК України і ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений рішенням суду.
Андрій Войнарський, на захист прав своєї клієнтки, виходив з таких позицій: із рішення Бережанського районного суду від 19 червня 2006 р., яким встановлено сервітут, випливає, що він встановлюється щодо наявного шляху. Оскільки шлях пролягає через належну сусіду земельну ділянку, отже, згідно із зазначеним рішенням суду сусід має право використовувати шлях для проїзду транспортного засобу для вивозу нечистот із септика своєї сусідки, гр. С.
До слова, про те, що сервітут встановлюється щодо наявного шляху, зазначається і у п. б. ст. 99 Земельного кодексу України: власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту, як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Натомість, представники сусіда посилалися на те, що заявниця використала встановлену судом щорічну кількість очисток септика. Проте Андрій Войнарський довів, що це суперечить рішенню суду від 19 червня 2006 року, оскільки у ньому немає інформації про те, скільки разів на рік жінка має право користуватися сервітутом. Зі слів адвоката, це цілком узгоджується з поясненнями жінки про те, що вона викачує септик у міру заповнення.
Як наслідок, Бережанський районний суд, з допомогою правозахисника, та перевіривши матеріали справи, зобов’язав сусіда усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом. Згідно з рішенням від 24.11.2016 року, сусід повинен звільнити заїзд від самовільного навезення землі. Суд також зобов’язав сусіда повернути ділянку заїзду у попередній стан, що забезпечує повноцінне його користування.
Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ст. 98 Земельного кодексу України).