В липні 2016 року до Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги звернулась громадянка А. 07.08.2009 року було зареєстровано шлюб між громадянкою А. та громадянином О. Від даного шлюбу у них народився син, що стверджується копією свідоцтва про народження, серія 1-ЕГ № 112589.
Подружнє життя не склалось і 10.10.2013 року рішенням Ковельського міськрайонного суду цей шлюб було розірвано. Громадянка А. стверджує, що з моменту розірвання шлюбу вона втратила будь-який зв’язок з громадянином О., на сьогоднішній день сина виховує сама, проживає зі своїми батьками, що посвідчується копією довідки РЖКП-2 № 863 від 06.06.2016 року. Виховання та утримання свого сина здійснює самостійно. Батько дитини не сплачує аліменти на утримання сина ні добровільно, ні примусово (копія довідки ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції № 730 від 25.06.2015 року).
Громадянка А. самостійно вживала заходів щодо розшуку громадянина О., цікавилась у його друзів та родичів, зверталась у поліцію, однак і там не змогли встановити його місце перебування. Тому для вирішення своєї проблеми вона звернулась до Ковельського місцевого центру з надання БВПД.
Ковельським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги було дано правову оцінку ситуації, невідкладно прийнято рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги та видано доручення адвокату Шереметі Віті Миколаївні.
Адвокатом було підготовлено позовну заяву про визнання особи безвісно відсутньою, з якою громадянка А. звернулась до Ковельського міськрайонного суду (справа № 159/3323/16-ц).
Справу було розглянуто у відкритому судовому засіданні. На підставі ст. 43 ЦК України особа може бути визнана судом безвісти відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування. Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення. Згідно ст. 247 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою має бути зазначено мету, з якої заявникові необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою.
Вході розгляду було з’ясовано, що встановлення даного факту потрібно заявниці для отримання державної допомоги на дитину, оскільки аліменти на дитину батько не платить.
Тому, проаналізувавши всі обставини справи, Ковельський міськрайонний суд повністю задовольнив позов про визнання особи безвісно відсутньою, судові витрати залишити за заявником. 04.10.2016 року рішення набрало законної сили.