Громадянин Т. ще в 2009 році був засуджений за заподіяння легких тілесних ушкоджень до 200 годин громадських робіт. Від відбування покарання він ухилявся усіма можливими способами, за що щодо нього у 2013 році було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 389 КК України – ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Максимальний розмір покарання за цей злочин – три роки обмеження волі. Однак у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області справу було закрито. Але дане судове рішення аж ніяк не вплинуло на прокурора, який ініціював відкриття кримінального провадження за цим же фактом у 2014 році. Справа аж півтора роки розслідувалась, поки її все ж таки не направили до суду.
У судовому засіданні було вирішено питання про необхідність залучення захисника. Регіональним центром з надання БВПД у Херсонській області 10.08.2015 видано доручення № 021-0001364 адвокату Токарєвій Інні Віталіївні.
Після ознайомлення з матеріалами провадження була вироблена відповідна лінія захисту – не визнавати вину, оскільки особа вже притягувалась до кримінальної відповідальності за вказаним фактом, хоч справа і була закрита за нереабілітуючими обставинами. Суд першої інстанції тим не менш виніс обвинувальний вирок і засудив Т. до двох місяців арешту. Однак адвокат написала обґрунтовану апеляційну скаргу, доводи якої судова колегія врахувала.
При винесенні ухвали апеляційний суд в першу чергу керувався конституційним принципом, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки за фактом ухилення від виконання громадських робіт вже існувало судове рішення, обвинувачений вже не мав юридичних підстав виконувати вирок від 2009 року.
У результаті вирок суду 1-ї інстанції був визнаний незаконним, а провадження закрито у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.