У Юлії помер чоловік Сергій. Вона залишилися одна з неповнолітньою донькою Марійкою. Коли стала оформлювати дитині пенсію по втраті годувальника та спадщину, виникли труднощі — через те, що Юлія мешкала з Сергієм без реєстрації шлюбу та його батьківства. Потрібно було встановити факт, що має юридичне значення, — батьківство.
Для цього вона звернулася до Сновського бюро правової допомоги.
Під час спілкування з юристами жінка наголошувала, що спору щодо факту батьківства, спільного проживання, виховання і утримання дитини, між нею та чоловіком не було. Тому питання відносно визнання батьківства і не вирішувалося.
Потреба виникла лише після смерті батька дитини. Він був військовослужбовцем та помер під час проходження військової служби.
Оскільки Юлія діяла в інтересах своєї дитини, а всі діти мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, представляти інтереси клієнтки призначили адвокатку, яка співпрацює з системою безоплатної правової допомоги, Олесю Хоминську.
Вона узгодила з Юлією правову позицію, зібрала всі необхідні документи, склала та подала до суду заяву в інтересах малолітньої дитини про встановлення факту батьківства.
Улітку 2023 року суд першої інстанції відмовив у встановленні факту батьківства між Марійкою та її померлим батьком.
Так, у рішенні суду зазначено, що «надані заявником та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності суд вважає недостатніми для можливості обґрунтовано стверджувати про достовірність факту батьківства».
Адвокатка у позовній заяві акцентувала увагу на доказах, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільне її виховання чи утримання, а також на доказах, що підтверджують визнання чоловіком батьківства.
Суддя ж висловила бачення, що лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції та узгодивши правовому позицію з клієнткою Олеся Хоминська підготувала та подала апеляційну скаргу.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вона зазначила, що рішення про відмову є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Підстава для цього — невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Адвокатка довела, що суд першої інстанції не врахував, що всі надані докази мали бути оцінені ним в сукупності і, як наслідок, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Адже Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15-ц зазначив, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції не врахував, насамперед, інтереси дитини і навіть не опитав її, хоч вона була присутня в судовому засіданні під час розгляду.
Отож, взявши до уваги всі обґрунтування та докази, апеляційний суд задовольнив скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та встановив факт батьківства.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №749/612/23