назад

Чи має право дружина на половину будинку, який чоловік успадкував

До Корсунь-Шевченківського бюро правової допомоги, що на Черкащині, звернулася Надія. Вона хотіла справедливого поділу майна  після розлучення з чоловіком, з яким прожила у шлюбі майже 40 років.

Так, жінка претендувала на половину житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими спорудами та половину земельної ділянки, на якій розташований цей будинок.

Колишній чоловік не визнавав право власності Надії на це майно. Його позицію підтримав і суд, відмовивши у задоволенні позову жінки про розподіл майна подружжя.

Таке рішення суд аргументував тим, що будинок, прибудови та господарські будівлі колишній чоловік Надії одержав у власність в порядку спадкування, отже вони не є спільним сумісним майном подружжя.

Лише літня кухня була побудована подружжям, однак є самочинним будівництвом, тому не є сформованим об`єктом нерухомого майна.

Крім цього, у позові відсутні доводи про те, що за час шлюбу вартість отриманого у спадок відповідачем будинку істотно збільшилася в своїй ціні внаслідок трудових або грошових затрат позивачки.

Отже, житловий будинок з господарськими будівлями, за висновком суду, не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та не може бути поділений.

Щодо земельної ділянки, то суд зазначив, що у 2002 році відповідач використав своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду та набув на праві особистої приватної власності спірну земельну ділянку

А земельна ділянка, отримана одним із подружжя в порядку безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, станом на 2002 рік є об’єктом особистої приватної власності.

Саме тому, суд дійшов висновку про те, що на житловий будинок та земельну ділянку не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя, тому у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, Надія звернулася до Корсунь-Шевченківського бюро правової допомоги.

Середньомісячний дохід жінки не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, отож вона має право на всі види правничих послуг від системи безоплатної правничої допомоги, зокрема і на представництво інтересів у суді. 

Здійснювати його доручили адвокату, що надає безоплатну правничу допомогу, Дмитру Гаврилову.

Він підготував і подав апеляційну скаргу на рішення суду І-ї інстанції. Оскільки ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що спірне домогосподарство станом на момент набрання чинності Закону України «Про власність»   відносилось до суспільної групи «колгоспний двір» і жінка не втратила права власності на його частку.

Крім цього, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 Сімейного Кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.         

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини і норми права, суд вирішив, апеляційну скаргу пані Надії задовольнити частково, а саме визнати за жінкою право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими спорудами.

Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 699/1223/22