Одинадцятирічна Марина вже як рік проживає зі своєю дев’ятнадцятирічною сестрою Оленою та її чоловіком. Мати Людмила народила дівчат від різних чоловіків, веде нездоровий спосіб життя, який суперечить моральним цінностям та не турбується про виховання дітей. Людмила неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку та дрібного хуліганства.
Старша сестра хотіла кращого життя для Марини, тому забрала її від Людмили, аби її дитяче світосприйняття не брало за приклад поведінку своєї матері.
Олена звернулась до Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо позбавлення батьківських прав матері та призначення опікуна. Центр призначив адвоката – Гресько Василя Васильовича.
Правозахисник ознайомився з матеріалами справи та допоміг підтвердити факт проживання Марини з Оленою.
Водночас, сама мати не заперечувала позбавлення батьківських прав та призначення опікуном Олену. У свідоцтвах про народження дівчат різні батьки, які були зазначені зі слів матері, а отже більше ніяких відомостей про них немає.
Адвокат зібрав всі необхідні докази для суду. Суд ознайомившись з матеріалами справи № 351/1327/21 задовольнив позовну заяву. Мати позбавили батьківських прав та призначили опікуном старшу сестру Олену.
Довідково:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Верховний суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100523556