У 2024 році Валентина планувала вийти на пенсію, бо їй виповнилося 60 років і, як вона вважала, має достатньо страхового стажу.
Перш за все, щоб підтвердити свій стаж та заробітну плату, вона звернулася до Трудового архіву й отримала архівну довідку.
Потім з усіма належними документами звернулася до територіального відділення Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, але отримала відмову, бо в архівній довідці виявили недолік.
Довідку не взяли до уваги і не зарахували 10 років страхового стажу, бо ім’я та по батькові жінки були вказані ініціалами, а не повністю.
Щоб відновити своє порушене право на пенсійне забезпечення, Валентина звернулася до Шишацького бюро правничої допомоги, що на Полтавщині.
Оскільки її середньомісячний дохід не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, вона має право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти її інтереси у суді доручили юристці бюро Катерині Малаш.
Вона в судовому порядку встановлювала факт належності правовстановлюючого документа —– архівної довідки, виданої трудовим архівом селищної ради.
Відповідно до цієї довідки, у період з 1988 по 1998 роки клієнтка працювала в колгоспі, в ній є відомості про кількість відпрацьованих людино днів.
Суд дослідив обставини справи та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, оскільки в позасудовому порядку Валентина не могла виправити вказані помилки в архівній довідці.
На підставі рішення суду Пенсійний фонд зарахував до загального страхового стажу клієнтки системи надання БПД періоди своєї роботи та заробітної плати в колгоспі з 1988 по 1998 роки, що дають право на призначення пенсії за віком.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 551/529/24.