Олена Сергіївна — переселенка родом з Луганщини. Ще у 2014 році, тікаючи від окупації, жінка переїхала до столиці.
У 2023 році вона набула право виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
Зібравши необхідні документи, Олена Сергіївна подала заяву до територіального відділення Пенсійного фонду України про призначення пенсії, проте їй відмовили.
У рішенні про відмову вказали, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 55 років, а вік жінки – 51 рік 7 місяців 14 днів.
Крім цього, необхідний страховий стаж має становити не менше 25 років, а страховий стаж Олени – 20 років 11 місяців 4 дні. Необхідний пільговий стаж за Списком №2 має становити 10 років, а її пільговий стаж не підтверджено, бо відсутня довідка про пільговий стаж роботи.
Також їй не зарахували кілька періодів трудової діяльності, що були зазначені в трудовій, бо виявили виправлення у прізвищі жінки, яке не завірено належним чином та відсутні відповідні документи про зміну прізвища.
Пані Олена не погодилася з такою аргументацією і вирішила відстоювати свої право на пенсійне забезпечення. По допомогу у цьому питанні вона звернулася до Солом’янського бюро правничої допомоги.
Жінка має статус ВПО, він дає їй право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти її інтереси у суді доручили юристці Світлані Олійник.
Вона проаналізувала законодавчі норми, підготувала та подала до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинення певних дій.
У позовній заяві вона вказувала на розбіжність двох законів щодо вікового цензу виходу на пенсію на пільгових умовах.
Суд погодився з аргументацією юристки системи БПД, визнав протиправним та скасував рішення Пенсійного фонду України, зобов’язав його повторно розглянути заяву Олени про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись з цим рішенням пенсійний орган подав на нього апеляційну скаргу.
Апеляційний суд розглянув матеріали справи і як результат погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив апеляційну скаргу без задоволення.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 460/25498/23.
Довідково. Так, відповідно до пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення у редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VIII (дана норма повинна застосовуватися з 23.01.2020 після рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020) жінка при наявності необхідного страхового стажу та пільгового стажу більше 10 років, має право на пільгову пенсію при досягненні 50 років. А за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII вона має право на пільгову пенсію при досягненні 55 років.
Юристка наголошувала, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, відповідно до якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно виявлених недоліків ведення трудової і, як результат, незарахування до страхового стажу кількох періодів роботи, зокрема і пільгового стажу юристка зазначала, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.