До Лозівського бюро правничої допомоги, що на Харківщині, звернулася пані Марія, бо отримала позов від фінансової компанії про стягнення з неї майже 19 тис. грн кредитної заборгованості, до якої входить основна сума боргу, відсотки та пеня.
Марія справді в 2019 році була змушена взяти онлайн кредит в однієї з фінансових компаній і не змогла його погасити. Проте повідомлень про передачу свого боргу іншій установі не отримувала.
Жінка не мала уявлення, що це за фінансова установа, бо не підписувала з нею ніякого договору. Самостійно розібратися в фінансових документах також не змогла, тож звернулася до системи надання БПД. Середньомісячний дохід жінки не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, отож вона має право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Представляти її інтереси у суді доручили юристу бюро Сергію Сорокіну.
Він пояснив клієнтці, що зазвичай кредитори звертаються до суду та надають розрахунок заборгованості за позикою з нарахуванням штрафних санкцій після закінчення строку дії договору. Проте бувають випадки, коли фінансові установи готують позов на межі закінчення трирічного строку позовної давності. Це робиться задля отримання максимальної суми від боржника внаслідок перерахунку пені за вказаний строк. При цьому, якщо позичальник почне здійснювати оплату кредиту із часом, усі кошти будуть перерахованими спочатку на погашення розміру пені, а потім вже основного боргу.
У випадку пані Марії агенція з повернення боргів звернулась до суду відповідно до договору відступлення кредитною установою права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.
Позивач заявив вимогу про стягнення з жінки суми заборгованості за основною сумою боргу, суми заборгованості за річними відсотками, суми заборгованості за щомісячними відсотками та заборгованості за пенею.
Щоб допомогти клієнтці юрист склав та подав до суду відзив на позовну заяву про стягнення боргу за кредитним договором.
У відзиві він посилався на норми законодавства, які спростовують вимогу про стягнення пені.
Також він зауважив, що у позовній заяві не вказаний розрахунок заборгованості, тому неможливо встановити спосіб та порядок визначення складових кредитної заборгованості, тобто такий розрахунок заборгованості не може бути належним доказом, який доводить обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, до позовної заяви не додали первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості пані Марії за кредитним договором.
При цьому жоден письмовий документ з наданих в якості доказів позивачем, не відповідає законодавству, і не може бути визнаним належним доказом по справі.
Суд взяв до уваги аргументацію обох сторін і відмовив у задоволенні агенції з повернення боргів.
Ця справа в Єдиному реєстрі судових рішень: № 629/2964/24.
Довідково. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Пункт 18 має ретроспективну дію і поширюється також на кредитні договори і позики, які укладені до 17 березня 2022 року.