Владислав — учасник бойових дій, має інвалідність 2 групи через травму, отриману під час виконання обов’язків військової служби, та тяжке захворювання серця.
Після різкого погіршення самопочуття за направленням сімейного лікаря, він звернуся до обласної лікарні. Виявилось, що йому потрібна операція з протезування черевної аорти.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» операція та судинний протез має фінансуватися за бюджетні кошти. Чоловік звернувся з відповідною заявою до лікарні, однак там йому повідомили, що установа не забезпечена судинними протезами через відсутність бюджетного фінансування в обсязі «Програми медичних гарантій у 2020 році».
Владислав придбав судинний протез за власні кошти, щоб зробити операцію.
Після завершенню лікування він звернувся до Міністерства охорони здоров’я, Департаменту охорони здоров`я обласної адміністрації та обласної лікарні із заявою про відшкодування витрат на придбання судинного протезу, проте йому відмовили.
Бажаючи відновити порушене право Владислав звернувся до Запорізького бюро правничої допомоги.
Чоловік вважав, що йому безпідставно відмовили у реалізації права на пільгу та змусили придбати за власні кошти судинний протез, чим завдали йому майнової шкоди та просив про її солідарне стягнення.
Владислав як учасник бойових дій має право на безоплатну вторинну правничу допомогу — допомогу із зверненням до суду. Представляти його інтереси у суді призначили адвокатку, що співпрацює з системою безоплатної правничої допомоги, Ірину Лічман.
Вона склала та подала до суду позов до Запорізької обласної лікарні, міністерства охорони здоров’я та Департаменту охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації про відшкодування витрат на придбання виробів медичного призначення.
Дослідивши обставини справи та надані докази, суд не задовольнив позовні вимоги клієнта системи безоплатної правничої допомоги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачами його законних прав і охоронюваних інтересів.
Як встановив суд, вироби медичного призначення в обсязі «Програми медичних гарантій у 2020 році» до обласної лікарні надійшли тільки у липні 2021 року, а тому, за відсутності протезів, закупівля яких здійснюється централізовано за кошти державного бюджету, лікарня не мала реальної можливості у грудні 2020 року провести операцію безоплатно.
Крім цього, відмовляючи чоловіку у відшкодуванні витрат на придбання судинного протезу за рахунок Міністерства охорони здоров’я, суд першої інстанції виходив із того, що в порядку адміністративного судочинства дії МОЗ не визнавалися неправомірними, позивач не надав доказів, які б підтверджували причинно-наслідкові зв`язки у діях МОЗ України, які призвели до порушення його прав.
Не погоджуючись з рішенням суду та узгодивши правову позицію з клієнтом, адвокатка подала апеляційну скаргу на рішення суду.
Апеляційний суд зробив висновок, що зібрані у справі докази свідчить про те, що ситуація склалася з вини Міністерства охорони здоров’я як головного розпорядника бюджетних коштів. Воно порушило строки затвердження номенклатури товарів та формування потреби в їх закупівлі, не вжило заходів для перерозподілу залишків згідно з потребою. У результаті обласна клінічна лікарня не була своєчасно забезпечена необхідним Владиславу виробом медичного призначення, що завдало йому майнової шкоди.
Отож, своїм рішенням апеляційний суд зобов’язав МОЗ відшкодувати чоловіку кошти на придбання медичного виробу у розмірі 27 200 грн.
Довідково. Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи мають право на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів, на безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 333/4525/21