До Івано-Франківського місцевого центру звернувся учасник бойових дій для отримання правової допомоги з питання щодо порядку стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
При викладенні всіх обставин справи з’ясувалось, що при звільненні та виключенні зі списків особового складу військової частини, клієнту не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки.
На письмову заяву клієнта із вимогою виплатити йому дану компенсацію, військовою частиною було надано відмову. Обґрунтована дана відмова була тим, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, а грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток не виплачується.
Для захисту інтересів клієнта було призначено фахівчиню Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД центру Юлію Дронь, яка підготувала та подала адміністративний позов до суду.
Важливо! В Україні ще триває особливий період, а тому з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски терміном 14 днів. Однак, законодавством не передбачено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку клієнт набув за період проходження ним військової служби. Тобто, при звільненні військовослужбовців з військової служби їм повинна виплачуватися компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Враховуючи подані докази та правову позицію Верховного суду по зразковій справі (№620/4218/18), Суд задовольнив вимоги клієнта та зобов’язав військову частину нарахувати та виплатити клієнту грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Зокрема, в рішенні Судом зазначено про те, що у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, дана відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй законодавством соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів:
1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;
2) грошова компенсація відпустки особі.
Суд наголосив та тому, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується законодавством.
З рішенням суду можна ознайомитись за посиланням:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/86771803