Ярослава купила будинок за усною домовленістю з власником. Тобто просто віддала гроші, отримала ключі, але документи на власність будинку не оформила.
Понад десять років жінка жила в цьому будинку, вважаючи себе повноцінною власницею. Вона вчасно сплачувала рахунки за комунальні послуги, робила ремонти, вкладала багато ресурсів та зусиль для того, аби зробити помешкання комфортним для проживання.
Проблема виникла, коли Ярослава захотіла зареєструвати своїх дітей у цьому будинку. Жінка звернулась в ЦНАП, але їй відмовили у реєстрації. Адже жодних документів, які б підтверджували, що Ярослава є власницею будинку немає.
По допомогу жінка звернулась до Миколаївського бюро правничої допомоги, що на Одещині. Там з’ясували, що Ярослава придбала будинок без укладання договору купівлі-продажу, а через те, що минуло багато часу, то не має можливості такі документи оформити. Цей будинок значиться за нею лише в погосподарській книзі сільської ради, але цього недостатньо ані для того, щоб зареєструвати дітей в ньому, ані для того, аби визнати її право власності на будинок.
Оскільки середньомісячний дохід жінки не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, він має право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Представляти її інтереси уповноважили юристку бюро Людмилу Капустян.
«Ярослава довгий час проживала та володіла будинком. Наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України. Вони передбачають, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно. Тому, аби допомогти жінці та визнати її законною власницею будинку, ми вирішили звернутися до суду», – коментує Людмила Капустян.
Юристка підготувала та подала до суду позовну заяву про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Доказами в цій справі були довідки сільської ради, квитанції за сплачені комунальні послуги та покази свідків.
Суд заяву задовольнив та визнав за Ярославою право власності на будинок.
Ця в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 508/400/24