Доручення № 1044 від 19.09.2015р.
кримінальне провадження № 12013210050000383 від 19.09.2015р.
Адвокат Олександр Володимирович Когут.
Адвокат, що співпрацює з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області домігся для свого клієнта перекваліфікації дії з умисного вбивства на нанесення тяжких тілесних пошкоджень.
Органом досудового розслідування громадянину О. висуното обвинувачення у вбивстві свого сина внаслідок нанесення внаслідок побутового конфлікту нанесення йому тілесного ушкодження, яке призвело до наступила смерть.
Обвинувачений вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, не визнав та стверджував, що умислу на вбивство свого сина не мав та не хотів, щоб так сталося. Як саме було спричинено ножове поранення пояснити не може. Не розуміючи що сталося та злякавшись вчиненого, відразу зателефонував по допомогу до сестри. З сестрою підняли потерпілого на диван, сестра побігла за машиною, щоб відвезти сина до лікарні. Він за той час позвав на допомогу сусіда – працівника міліції.
За дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області у справу вступив адвокат Олександр Когут. Адвокат взявся доводити відсутність у його клієнта наміру заподіяти смерть своєму синові.
На підтвердження даного факту свідчить характер взаємовідносин між останніми, які до вчинення злочину, що слідує з показань свідків – сусідки обвинуваченого, сусіда, бувшого дільничного інспектора та сільського голови, перебували в нормальних стосунках.
Також, обвинувачуваний та свідок – сестра показали, що конфлікти, які виникали між обвинуваченим та загиблим, були з ініціативи загиблого і лише тоді коли останній перебував у стані алкогольного сп’яніння. Громадянин О. постійно скаржився сестрі на те, що син у стані сп’яніння штовхав, шарпав його, наносив удари, на що обвинувачений терпів таку поведінку сина, залишав дім та ночував за межами дому.
За даними експертизи від 28 вересня 2015 року № 1252 (а.с.111-112) потерпілий мав тяжку форму алкогольного отруєння. Цим підтверджується показання обвинуваченого про те, що саме син ініціював суперечку та вдарив обвинуваченого кулаком в обличчя.
Показаннями свідків підтверджують показання обвинуваченого про те, що відразу ж після заподіяння ножового поранення громадянин О. зателефонував по допомогу сестрі та просив ту врятувати сина, а також позвав на допомогу сусіда – працівника міліції.
Окрім цього, як вбачається з протоколу огляду місця події від 19 вересня 2015 року (а.с.74), у коридорі будинку, що веде до кухні, виявлено металеве відро з картоплею. Такі докази підтверджують твердження чоловіка про те, що злочинного умислу направленого на протиправне заподіяння смерті у нього не було і що ніж у його руці під час конфлікту з сином у житловій кімнаті виявився випадково, не був ним попередньо підготовлений з метою вбивства.
Таким чином, адвокат довів у суді, що вищезазначені докази, в своїй сукупності, спростовують висновки органу досудового розслідування про наявність в діях обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого, і свідчать про умисність його дій лише щодо заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,що спричинило смерть.
Виходячи з цих обставин, суб’єктивне ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій, які полягають у спричиненні смерті потерпілому, характеризуються необережністю, а саме, злочинною недбалістю, коли він не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити, що заподіяння ножового поранення може призвести до настання смертельного наслідку.
За даних обставин суд вважає, що чоловік, завдавши одного удару ножем умисно заподіяв сину тяжке тілесне ушкодження, не передбачаючи, що такі дії можуть спричинити смерть потерпілого, хоча повинен був і міг передбачити такі наслідки, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент посягання, що спричинило смерть потерпілого.
Суд прийшов до висновку, що можливо призначити покарання ближче до мінімальної межі санкції частини статті обвинувачення,що буде необхідним, і достатнім для виправлення.
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2016 року визнано винним громадянина О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і призначити покарання 7 (сім) років позбавлення волі.
Вирок не набрав законної сили, оскаржується сторонами в апеляційному порядку.