Після звільнення зі строкової військової служби у квітні 2016 року мешканець міста Любомля неодноразово звертався до роботодавця, що звільнив його з роботи у зв’язку із призовом на строкову військову службу у квітні 2015 року, про поновлення на роботі згідно із законодавством. Однак роботодавець не поспішав з поновленням, мотивуючи відсутністю вакантних посад.
У серпні 2016 року він звернувся до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Місцевим центром було прийнято рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги та призначено заступника начальника Любомльського бюро правової допомоги Андрія Литвинюка для складання документів процесуального характеру, представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Юристом бюро правової допомоги у Любомльському районному суді було уточнено позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, оскільки позовна заява на час звернення вже була подана до суду. Під час судових засідань він звертав увагу суду на тому, що рішення про звільнення працівника у квітні 2015 року у зв’язку із призовом на строкову військову службу не відповідає законодавству.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно пункту 3 частини 1 ст. 36 КЗпП України (в редакції станом на 15.04.2016) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015р. №116-VІІІ було внесено зміни до ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», відповідно до яких, починаючи з 08.02.2015р. за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, на строк до закінчення особливого періоду, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності (тобто, в загальному порядку, за рахунок роботодавця). Але до 11 червня 2015 року, а саме до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 433-VIII, існувала колізія між зазначеною нормою Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» і частиною 3 ст. 36 КЗпП, яка передбачала звільнення призваних на строкову службу працівників. Тому у разі виникнення такої колізії має застосовуватися спеціальна норма ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка передбачає збереження місця роботи і середнього заробітку. Тому звільнення призваного на строкову службу у квітні 2015 року працівника є незаконним.
14.01.2015р. Президентом України було видано Указ «Про часткову мобілізацію» (затверджений Законом №113-VІІІ від 15.01.2015р.) протягом 2015 року у три черги тривалістю 201 добу із дня набрання чинності цим Указом. Тобто, у час призову на строкову військову службу у квітні 2015 року діяв особливий період мобілізації.
Відповідач у справі заперечував проти позовних вимог позивача, проте згодом погодився і поновив працівника на роботі, але заперечував проти виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу. Однак завдяки правовим роз’ясненням юриста Любомльського бюро правової допомоги для роботодавця, спір було врегульовано на основі взаємних поступок. Між сторонами було укладено мирову угоду, за якою відповідач погодився із всіма позовними вимогами та зобов’язався впродовж тридцяти календарних днів виплатити позивачу компенсацію за час вимушеного прогулу в сумі 14937.50 грн. без відрахувань податків і обов’язкових платежів та сплатити судові витрати.
Ухвалою Любомльського районного суду від 19.10.2016 суд визнав мирову угоду про врегулювання спору між сторонами.
Нагадаємо, що з 1 вересня у Любомлі запрацювало бюро правової допомоги, що є структурним підрозділом Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Основними завданнями бюро правової допомоги є:
- правопросвітництво у територіальних громадах;
- надання безоплатної первинної правової допомоги – правової інформації та консультацій;
- забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги (складання процесуальних документів та представництво інтересів в суді) вразливих категорій громадян;
- забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції України.
Довідково:
На території юрисдикції Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД працюють 6 бюро правової допомоги.
Горохівське бюро правової допомоги – м. Горохів, вул. Шевченка, 25, тел.: (03379) 2-17-30;
Іваничівське бюро правової допомоги – смт Іваничі, вул.Банківська, 6, тел.: (03372) 2-20-19;
Локачинське бюро правової допомоги – смт Локачі, вул. Героїв Майдану, 1, тел.: (03374) 3-01-34;
Любомльське бюро правової допомоги – м. Любомль, вул. Богдана Хмельницького, 12, тел.: (03377) 2-45-43;
Нововолинське бюро правової допомоги– м. Нововолинськ, вул. Винниченка, 14 тел.: (03344) 4-48-14;
Шацьке бюро правової допомоги – смт Шацьк, вул. 50-років Перемоги, 1б, тел.: (03355) 2-08-47;
Примітка:
Функції бюро правової допомоги у м. Володимир-Волинському виконують структурні підрозділи Володимир-Волинського МЦ з надання БВПД, який знаходиться за адресою – м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 19, тел.: (03342) 3-80-11, 3-80-16, e-mail: volodymyr-volynskyy.volyn@legalaid.gov.uа, Skype: Володимир-Волинський МЦ з надання БВПД.