До Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася гр. Г., яка після смерті батька не могла успадкувати майно. Щоб оформити спадок та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, жінка мала підготувати документи на майно. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва через те, що виявив розбіжності в написанні прізвища батька. У свідоцтві про народження замість «Счасливий» прізвище записали як «Щасливий». Аналогічну помилку допустили у сертифікаті на право на земельну частку (пай) та у свідоцтві на право особистої власності на житловий будинок батька. Представник центру Олександр Булава допоміг жінці владнати цю проблему.
Так, 15.11.2016 р. команда Кременецького місцевого центру з надання БВПД видала наказ №223 про надання заявниці безоплатної вторинної правової допомоги. Уповноваженим представляти інтереси гр. Г. та складати процесуальні документи призначили Олександра Булаву (наказ центру № 3 від 15.11.2016 року, довіреність № 226 від 15.11.2016).
Представник підготував позовну заяву про встановлення факту родинних відносин та належності документів у Кременецький районний суд Тернопільської області. У судовому засіданні він довів, що вимоги його клієнтки щодо справа на спадок є правомірними та обґрунтованими.
Олександр Булава взяв за основу п. 6 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у якому йдеться, що суди встановлюють належність документів особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У результаті, Кременецький районний суд Тернопільської області своїм рішенням від 07.12.2016 встановив факт родинних відносин між заявницею та її батьком. Суд також встановив, що батькові заявниці належить право на земельну частку (пай) та свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок.
Як виявилося, житловий будинок, що входив у спадщину, належав майну колгоспного двору, а у ньому не було виділено частки померлого. Тож, згідно із законодавством, спадкування цього майна можливо було здійснити лише в судовому порядку.
Відтак, 23.12.2016 заявниці видали ще один наказ про надання БВПД № 270.
З метою складання ще однієї позовної заяви, місцевий центр наказом № 13 від 23.12.2016 вдруге уповноважив Олександра Булаву представляти інтереси Г. у суді (довіреність № 273 від 23.12.2016).
Позиція представника базувалася на ст. 1268 ЦК України, за якою: спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. До того ж, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Як аргументував Олександр Булава, згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки спадкодавця, а тому прийняття спадщини частинами неможливе.
Важливим доводом став і п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.98), відповідно до якого право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Отож, Кременецький районний суд рішенням від 14 лютого 2017 року визнав за заявницею право власності на житловий будинок та право на земельну частку (пай), що належали її батьку.