Військово-релігійні відносини в Україні мають свої історичні традиції та особливості. Нині, коли в нашій державі триває повномасштабна війна, яку розв’язала російська федерація, дедалі більше священнослужителів долучаються до душпастирської опіки Збройних Сил України. Про правові основи військового капеланства в Україні консультують юристка Регіонального центру з надання БВПД у Чернівецькій області Ольга Волощук та волонтер БПД Назар Шеремета
Насамперед зазначимо, що військові священники (капелани) — це фізичні особи, які запропоновані релігійними організаціями – членами Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, пройшли відбір і призначені на посади працівників Збройних Сил України для задоволення релігійних потреб особового складу.
Капеланська служба або Служба військового духовенства – служба для душпастирської опіки над військовослужбовцями Збройних сил України, яка формується з представників різних релігійних конфесій. Служба підпорядковується Генеральному штабу ЗС України.
Правовою основою діяльності Служби військового капеланства є Конституція України, закони України “Про Службу військового капеланства”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, інші закони України, прийняті на їх виконання нормативно-правові акти Верховної Ради, Президента України, інших органів державної влади, міжнародні договори України.
Ст. 35 Конституції України передбачає, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці можуть сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. При цьому командири (начальники) військових з’єднань та частин повинні надавати можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов’язків військової служби час.
Служба військового капеланства функціонує для організації заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України і членів їх сімей.
Діяльність Служби військового капеланства здійснюється за такими принципами:
1) дотримання конституційного права військовослужбовців і працівників на свободу світогляду та віросповідання;
2) рівність представників усіх віросповідань, які проходять службу у Збройних Силах України, Національній гвардії України, в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та в Державній прикордонній службі України, у задоволенні їхніх релігійних потреб;
3) рівність військових капеланів незалежно від їх приналежності до релігійної організації;
4) толерантне ставлення військових капеланів до представників інших релігійних організацій;
5) неприпустимість нав’язування релігійних чи інших переконань;
6) добровільність участі військовослужбовців, працівників та членів їх сімей у богослужіннях, релігійних обрядах;
7) рівність військових капеланів різних конфесій щодо використання духовних центрів;
8) пріоритетність бойової (спеціальної) підготовки під час планування та проведення заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців.
Законодавчо передбачено, що військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації, отримав від керівного центру (управління) відповідної релігійної організації мандат на право здійснення військової капеланської діяльності та пройшов навчання за спеціальною програмою підготовки військових капеланів у навчальному центрі Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України.
Під час здійснення капеланської служби військовий капелан зобов’язаний:
- організовувати та проводити молитви, богослужіння, благословення, урочисті і поминальні заходи та інші релігійні обряди і культи, пов’язані з задоволенням духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
- сприяти розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу;
- популяризувати здоровий спосіб життя серед військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
- ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення;
- виховувати у військовослужбовців, працівників та членів їх сімей толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями;
- налагоджувати взаємодію з представниками релігійних організацій, які здійснюють діяльність у місцях дислокації військових частин, в інтересах задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
- брати участь у реабілітації особового складу, який потребує психологічної допомоги;
- консультувати командування з релігійних питань.
Свою діяльність військові капелани здійснюють за такими напрямами:
– душпастирська опіка. Вона передбачає забезпечення релігійної, етичної, моральної, духовної підтримки та сприяння формуванню особистісної стійкості і належного духовного стану особового складу;
– консультування військового командування з релігійних питань. Цей напрям роботи передбачає надання командуванню фахової інформації про вплив духовно-релігійних чинників на виконання визначених завдань, а також пропозицій і консультацій щодо організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб особового складу та інформування командування щодо релігійної обстановки в підрозділі, релігійної ситуації у пункті постійної дислокації та в районі виконання завдань за призначенням;
– релігійно-просвітницька робота. Суть її полягає в ознайомленні військовослужбовців з основами релігійного світогляду, етичними засадами військової служби та громадянського обов’язку захисту держави. Важливою складовою цього напряму діяльності є також виховання в особового складу духу патріотизму, братерства та взаємоповаги;
– соціально-доброчинна діяльність покликана задовільнити соціальні потреби військовослужбовців через налагодження партнерських відносин із представниками релігійних, благодійних (волонтерських), громадських організацій з метою надання всебічної підтримки, забезпечення турботливого ставлення до військовослужбовців, працівників та членів їх сімей.
Зауважимо, що видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється. Військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов’язками та статусом священнослужителя.