Через повномасштабну війну Росії проти України та дії окупантів в багатьох регіонах нашої держави відбуваються викрадення громадян. Доля деяких українців наразі залишається невідомою, зв’язок між рідними та близькими втрачений. Тому важливим для людей, які втратили зв’язок з близькою людиною, є визначення правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо.
12 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», яким і визначили правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечили правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів.
Цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов’язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв’язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.
Так, відповідно до цього закону, зниклою безвісти особою вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Особа, яка зникла безвісти в зоні збройного конфлікту під час проходження нею військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні вважається особою, зниклою безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом.
Особа, яка зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей вважається особою, зниклою безвісти за особливих обставин.
Статусу зниклої безвісти людина набуває з моменту подання заявником заяви до Національної поліції України або до уповноваженого на розшук осіб органу про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду (про визнання фізичної особи безвісно відсутньою) та вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку (до встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти).
З цього моменту члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:
- непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;
- право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується членам сім’ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;
- право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;
- смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Слід зазначити, що права та інтереси особи, зниклої безвісти, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
До таких прав та інтересів відносять:
- можливість встановлення опіки (призначення опікуна) над майном такої особи (з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань);
- встановлення, у разі необхідності, опіки/піклування над дитиною (у разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти);
- встановлення, у разі необхідності, опіки над повнолітніми особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (якщо такі особи перебували на утриманні особи, зниклої безвісти);
- сімейний стан такої особи не змінюється (до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою);
- збереження за такою особою місця роботи та займаної посади (але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою). При цьому, якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави (наприклад, державний службовець) зникла безвісти за особливих обставин у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за нею зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток (але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою);
- особам, зниклим безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законами України.
Разом з тим, для реалізації механізму захисту прав та інтересів такої особи, в більшості випадків необхідне рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ст.ст. 43, 44 Цивільного кодексу України).
Рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою надає право нотаріусу за останнім місцем її проживання описати належне їй майно та встановити над ним опіку (за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою).
Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, зокрема, управляє цим майном в її інтересах. Опікун в такому випадку, діючи в інтересах особи, зниклою безвісті, набуває також права вчиняти дії щодо відшкодування шкоди та збитків, завданих майну особи, зниклої безвісті, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Окрім того, ст. 46 Цивільного кодексу України визначає порядок оголошення фізичної особи померлою. Зокрема, фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. В більшості випадків це стосується оформлення спадкових прав.
Проте, спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.
Консультацію підготувала головний юрист Київського бюро правової допомоги №1 Лариса Вербіло.