Насильство по відношенню до жінок, зокрема, домашнє насильство, є однією з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини. Поширення проявів домашнього насильства не лише руйнує гармонію і злагоду в родині, а й виступає однією з передумов злочинності в суспільстві загалом, саме тому воно розглядається не як приватна проблема, а як проблема суспільства, що має вирішуватись державними органами разом із громадськістю.
Однією з важливих запроваджених законодавством України складових захисту та підтримки постраждалих від домашнього насильства та ґендерно зумовленого насильства є надання місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування правових підстав для створення спеціалізованих закладів підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства, зокрема притулків для постраждалих осіб, які ще називають «шелтери».
Детальніше про притулки для осіб постраждалих від домашнього насильства розповідає заступник начальника відділу Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Таміла Данько.
З якою метою створюються притулки для постраждалих від домашнього насильства?
Частиною 1 Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 655 визначено, що притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, – це спеціалізована служба підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.
Основними завданнями притулку є забезпечити місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування постраждалих осіб та надання постраждалим особам за місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування комплексної допомоги (психологічних, соціально-побутових, соціально-медичних, інформаційних, юридичних та інших послуг) на основі оцінки їх потреб та індивідуального підходу до особи з урахуванням віку, статі, стану здоров’я та соціального становища.
Хто може бути влаштований до притулку?
Право на влаштування до притулку мають:
– повнолітні постраждалі особи, направлені структурним підрозділом місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії насильству, уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам;
– особи, які не досягли повноліття, але перебувають (перебували) у зареєстрованому шлюбі;
– діти у разі їх прийняття до притулку разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.
Надання притулком послуг постраждалим особам здійснюється на безоплатній основі в обсязі, визначеному державними стандартами надання соціальних послуг, затвердженими Мінсоцполітики.
Однак, до притулку не влаштовуються постраждалі особи:
– у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;
– з ознаками гострих інфекційних та венеричних захворювань;
– у разі наявності в них психічних захворювань у гострій стадії, хронічних психічних захворювань у стадії загострення, пограничних станів, що супроводжуються розладами поведінки, шкідливими для хворого та інших осіб;
– з інфекційними захворюваннями шкіри та волосся, хворі на туберкульоз;
– за інших обставин, що свідчать про безпосередню небезпеку постраждалої особи або для інших осіб.
Зазначені постраждалі особи підлягають невідкладному направленню до закладів охорони здоров’я з одночасним повідомленням відповідно до законодавства про факт вчинення щодо них насильства.
Крім того, забороняється перебування у притулку особи, яка вчинила насильство стосовно постраждалих осіб, які також перебувають у притулку.
На протязі якого часу постраждала особа може перебувати у притулку?
Строк перебування постраждалої особи у притулку не може перевищувати трьох місяців. У разі потреби за результатами виконання плану індивідуальної роботи з постраждалою особою строк її перебування у притулку може бути продовжено до шести місяців.
Підставами для вибуття з притулку є:
– виявлення умов, за яких особа не може бути влаштована у притулок;
– відмова від укладення або продовження строку дії договору про надання послуг притулку;
– письмова заява постраждалої особи;
– розв’язання проблемних питань постраждалої особи, які були підставою для влаштування;
– відмова від проходження медичного огляду;
– розголошення інформації про притулок (місцезнаходження, персонал, осіб, які в ньому перебувають або залучаються до його роботи);
– закінчення строку перебування;
– порушення правил внутрішнього розпорядку;
– умисне перешкоджання постраждалою особою в отриманні документа, що підтверджує її особу;
смерть постраждалої особи.
Інформація про місцезнаходження притулків є засекреченою, з метою забезпечення безпеки осіб, які перебувають в них. Направити до притулку може поліцейський, працівники центрів соціальних служб та мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, а також уповноважений представник місцевого органу влади.
Повідомити про факт домашнього насильства та отримати допомогу можна за телефонами:
102 – Національна поліція України;
0 800 213 103 – система безоплатної правової допомоги;
15-47 – урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
116-111 або 0 800 500 225 – Національна дитяча гаряча лінія;
116 123 або 0 800 500 335 – національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.