До Дарницького бюро правничої допомоги, що у Києві, звернувся Олег, бо суд не задовольнив його позов про стягнення заборгованості по заробітній платі.
31 серпня 2023 року чоловік звільнився з роботи. Проте при звільненні роботодавець з ним не розрахувався — він не отримав заробітну плату за два останні місяці роботи та компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки.
Заборгованість по заробітній платі за липень та серпень склала 31,7 грн, а заборгованість за невикористану відпустку — 4,1 тис. грн.
Факт заборгованості підтверджували і довідки Пенсійного фонду, відповідно до яких останні нарахування відбулись у червні 2023 року, що свідчить про неотримання заробітних плат за липень та серпень 2023 року.
Щоб отримати інформацію про нараховану заробітну плату за серпень 2023 року, він звертався із запитом до підприємства, проте відповіді не отримав.
Після цього вирішив позиватися до свого колишнього роботодавця та стягнути з нього заборгованість. Загальна сума позовних вимог становила 35,8 тис. грн.
Своїм заочним рішенням суд відмовив Олегу у задоволенні позову.
Причина відмови — позивач пропустив строки звернення до суду, встановлені ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Суд вважав, що саме з моменту звільнення чоловіка 31 серпня 2023 року почався тримісячний строк для звернення до суду, і що цей строк пропущений без поважних причин.
Олег не погодився з такою аргументацією і вирішив оскаржувати це рішення. Для цього і прийшов до бюро правничої допомоги.
Олег — людина з інвалідністю і його середньомісячний дохід не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, отже він має право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти його інтереси у суді доручили адвокатці, що співпрацює з системою БПД, Олесі Гудзь.
Вона підготувала по подала до суду апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі наголошувала на тому, що висновок та рішення суду першої інстанції не відповідають положенням ст. 233 КЗпП України.
Так, ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, установлений строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні пов’язаний саме з днем одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а не з днем його звільнення.
Адвокат вказала, що роботодавець не надав Олегу належного письмового повідомлення про нараховані суми при звільненні, отож він не пропустив строк звернення до суду.
Крім цього, чоловік був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні 2 квітня 2024 року, про яке його належним чином не повідомили, що є суттєвим порушенням процесуальних прав.
Також адвокат надала докази того, що чоловік не отримав заробітну плату в повному обсязі та компенсацію за невикористану відпустку.
Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд постановив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду та задовольнити позов Олега в повному обсязі.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 753/1377/22.