До Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся пан Микола – особа з інвалідністю І групи щодо визнання права власності на спадкове майно. Він вказав, що після смерті батька, колишнього голови колгоспного двору, відкрилася спадщина за заповітом. В установленому законом порядку чоловік звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки частку померлого голови колгоспного двору у спільній сумісній власності колгоспного двору та інших його членів не було виділено, а також відсутній правовстановлюючий документ.
Коломийським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги було призначено адвоката Івана Проворова, який проаналізувавши матеріали справи, підготував позовну заяву до Коломийського міськрайонного суду.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав до типу колгоспного двору. А згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після його припинення, мають ті члени двору, котрі станом до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні. На той момент у житловому будинку проживали батьки та двоє дітей (пан Микола та його брат), але після смерті матері брат подав заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини на користь брата.
Враховуючи пояснення адвоката Івана Проворова та дослідивши матеріали справи суд прийшов до переконання, що за паном Миколою слід визнати право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди. Отже, позов задоволено в повному обсязі.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97856712