Повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну змусило чимало людей з різних регіонів країни покинути свої домівки. Вимушені переселенці виїжджають з небезпечних територій без документів, без трудових книжок, без можливості звільнитися або закрити ФОП. Відсутність необхідних документів не давало можливості громадянам стати на облік у Центрі зайнятості та, відповідно, отримати грошову допомогу по безробіттю. На сьогоднішній день, держава врегулювала цю ситуацію.
Так, 7 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», який розв’язав низку проблем, з якими стикаються внутрішньо переселені особи.
Цим законом внесені зміни до законів України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Закон передбачає, що на час дії воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення або скасування допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного. Цю допомогу можна буде отримати без особистого відвідування центрів зайнятості, а українців, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, не позбавлятимуть статусу безробітного та виплат навіть якщо вони не можуть дистанційно поспілкуватися з працівниками центрів зайнятості.
Проте, відповідно до прийнятого закону отримувач допомоги повинен не рідше ніж раз на 30 календарних днів підтверджувати будь-якими засобами комунікації, в тому числі електронними, своє перебування у статусі безробітного.
Призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам, які не мають документів або щодо яких відсутні відомості про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюватиметься на підставі відомостей, які наявні в державному реєстрі фізичних осіб платників податків, єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування чи в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та інших джерелах.
Відповідно до ухваленого закону, допомога по безробіттю призначатиметься з першого дня надання статусу безробітного. До отримання необхідних відомостей стосовно осіб, які не можуть надати необхідні документи, допомога по безробіттю призначатиметься у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 180 календарних днів. Тривалість виплати та її розмір переглядатиметься після надходження необхідної інформації. Слід зазначити, що виплату допомоги припинятимуть в разі, якщо безробітний понад 30 днів знаходиться за кордоном.
Закон також визначає, що максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.
Також, вимушені переселенці, які хочуть розпочати власний бізнес, можуть отримати фінансову допомогу від держави.
Внутрішньо-переміщені особи, які не розірвали трудові відносини, також зможуть зареєструватися в центрі зайнятості в якості безробітних за особистою заявою. Припинити трудовий договір вони зможуть в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім’я роботодавця. Центр зайнятості повідомить про це роботодавця, ПФУ та ДПС, а дані про трудовий стаж отримає в держреєстрах. Датою звільнення вважатимуть наступний день після подання такої заяви;
Крім цього закон розширює можливості надання центрами зайнятості допомоги по частковому безробіттю у разі втрати частини заробітної плати (доходу) у зв’язку із зупиненням чи скороченням виробництва. Допомога по частковому безробіттю надаватиметься територіальним центром зайнятості за зверненням роботодавця або фізичної особи-підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або ФОПу.
Однак, допомога по частковому безробіттю не поширюється на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або заклади, установи, організації, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету. Така допомога не буде надаватися, якщо зупинення чи скорочення виробництва має сезонний характер або виникло виключно з організаційно-виробничих причин; у роботодавця, фізичної особи-підприємця протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва (виконання робіт, надання послуг), наявна заборгованість із виплати заробітної плати та/або зі сплати єдиного соціального внеску чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Консультацію підготувала головний юрист сектору Бюро правової допомоги № 1 Лівобережного київського МЦ з надання БВПД Лариса Вербіло