Юрій мешкає разом зі 75-річною матір’ю та доглядає її, бо жінка не може це робити самостійно. Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії, вона має інвалідність І групи по зору та потребує постійної сторонньої допомоги.
Отримавши висновок МСЕК, чоловік звернувся до управління соціального захисту населення із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Проте, отримав відмову, на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.
В цьому акті було зазначено, що комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснив спеціаліст управління разом із представником закладу охорони здоров’я. Вони встановили, що жінка не потребує надання соціальних послуг з догляду.
Юрій не погодився з такими висновками, оскільки їх спростовує довідка до акту огляду МСЕК, в якій зазначено, що жінка потребує постійної сторонньої допомоги. Тож він звернувся до Запорізького бюро правничої допомоги.
Оскільки середньомісячний дохід чоловіка не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, він має право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти його інтереси у суді доручили адвокату, що співпрацює з системою БПД, Георгію Петрову.
Він, ознайомившись з наданими документами, підготував та подав до суду позовну заяву, в якій просив визнати протиправним рішення управління соціального захисту населення та зобов’язати його призначити Юрію компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
До заяви адвокат додав копії відповідних документів, зокрема довідки до акту огляду МСЕК та індивідуальної програми реабілітації.
Свої вимоги аргументував нормами чинного законодавства.
Зокрема, нормами Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, встановлено, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Дослідивши матеріали справи та доводи обох сторін, суд задовольнив позовні вимоги Юрія у повному обсязі, визнав рішення управління соціального захисту населення протиправним та зобов’язав його призначити Юрію компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Не погоджуючись з рішенням суду, управління соціального захисту населення подало на нього апеляційну скаргу.
Проте, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції і залишив його без змін.
Ця справа у єдиному державному реєстрі судових рішень: № 280/8226/23