П’ять років на Донбасі тривають бойові дії, які назавжди змінили долі багатьох простих українців. Чимало людей вимушені були залишити власні домівки та рятувати своє життя в інших областях України. Держава стикнулась з таким явищем як внутрішньо переміщені особи, тобто ті особи, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»). Крім того перед державою виникло багато проблем щодо реалізації своїх обов’язків по відношенню до вразливих категорій населення – пенсіонерів, інвалідів, виплат їм пенсій та інших видів допомог.
З однією з таких проблем стикнулась внутрішньо переміщена особа з інвалідністю ІІ групи.
Органи Пенсійного фонду України заборгували йому виплату пенсії за період з серпня 2014 року по жовтень 2017 року на загальну суму 33755,64 грн.
Відмову у виплаті пенсії працівники Пенсійного фонду України мотивували тим, що на даний час відсутній порядок її виплати, що передбачено п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (Далі – Порядок).
Не погоджуючись з таким рішенням, клієнт звернувся за консультацією до Роздільнянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Вивчивши матеріали справи, представник центру Роман Непочатов підготував адміністративний позов, оскільки в діях Пенсійного фонду України вбачалось порушення права клієнта на пенсію.
Основними аргументами представника були наступні:
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст.24 Конституції України проголошено рівність всіх громадян перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Роман Непочатов звернув увагу суду, що ч.1 ст.49 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Далі – Закон) не передбачено такої підстави для невиплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, крім того відповідно до ч.2 ст.46 Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з п.15 Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету міністрів, то в спірних правовідносинах застосовуються положення Закону.
Таким чином, завдяки зусиллям Романа Непочатова вдалось довести, що дії Пенсійного фонду України фактично обмежують права клієнта центру на реалізацію конституційного права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України, яке не може бути обмежене, з чим і погодився суд задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.