Jpeg
В вересні 2016 року двоє мешканців м. Миколаїв: громадянин Р. та громадянка С. були затримані за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального Кодексу України (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб), санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Матеріали кримінального провадження були передані до суду на початку 2017 року. Однак, через складність процесу, розгляд даної справи було завершено в березні 2019 року.
Адвокат Тімохін Олесандр Іванович на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області від 16.09.2016 року № 014-0002254 надавав правову допомогу громадянину Р. Підзахисний раніше неодноразово був засуджений за скоєння тяжких злочинів, є пенсіонером та інвалідом ІІ групи.
Адвокатка Башук Віра Федосіївна на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області від 20.09.2017 року № 014-0002387 надавала правову допомогу громадянці С. Підзахисна є матір’ю 3-х неповнолітніх дітей.
Підзахисні, громадянин Р та громадянка С., обвинувачувались у тому, що втупили в злочинний зговір, направлений на скоєння нападу на перехожого, поєднаний з застосуванням насильства, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння його майном.
Однак, не погоджуючись із пред’явленим обвинуваченням до своїх підзахисних, адвокати В. Башук та О. Тимохін під час судового розгляду справи завдяки правильно обраній позиції захисту та активній участі під час дослідження доказів та допиту свідків довели невинуватість громадянина Р. та громадянки С.
Адвокат В. Башук після ознайомлення з матеріалами справи подала вмотивоване клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Суд вищевказане клопотання задовольнив. Надалі запобіжний захід громадянці Р. не змінювався.
Відповідно до ч.1 ст. 91 Кримінально Процесуального Кодексу України встановленню да доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, перш за все подія кримінального правопорушення, а саме – час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Захисники звернули увагу суду на той факт, що під час досудового розслідування місце вчинення злочину належним чином встановлено не було, отже – сама подія вчинення злочину в цьому випадку не є ані встановленою, ані доведеною. Обставини, які підлягають дослідженню судом, стороною обвинувачення належним чином не окреслені. Також під час досудового розслідування право обвинувачених на захист було порушене.
Адвокат В. Башук, аналізуючи покази обвинуваченого (громадянина Р.), потерпілого, свідків привела суду достовірні та доведені факти того, що її підзахисна громадянка С. не була присутньою при виникненні конфлікту між обвинуваченим (громадянином Р.) та потерпілим.
Продовжуючи свою роботу адвокати В. Башук та О. Тимохін звернули увагу суду на те, що надані органами досудового розслідування речові докази є неналежними через що їх не слід врахувати під час ухвалення судового рішення, а покази потерпілого в частині послідовності подій під час конфлікту за його участі та взаємного зв’язку цих подій не є достовірними, через що не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення. Відомості, отримані внаслідок проведення впізнання підзахисних свідками, зафіксовані в протоколах, є недопустимими доказами. Також, місце вчинення злочину в обвинувальному акті належним чином не вказано, а вказаний в обвинувальному акті спосіб вчинення злочину не відповідає дійсності. Окрім того, стверджуваний в обвинувальному акті причинно-наслідковий зв’язок між діями обвинувачених та заволодінням майна потерпілого є відсутнім. Подія злочину в цьому випадку є відсутньою.
За таких обставин суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши обставини справи, встановивши відсутність складу злочину, як конкретну визначальну обставину, що виключає притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, ухвалив виправдувальний вирок, яким визнав громадянина Р. та громадянку С. не винуватими у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального Кодексу України та виправдав повністю.