У кримінальному провадженні №12014180180000564 Анатолію Войцешуку видано доручення №017-0000667 від 25.12.2014 на стадії апеляційного розгляду для здійснення захисту особи, яка вироком суду першої інстанції визнана винною за ч.1 ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження), ч.4 ст.296 КК України (хуліганство із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень) та призначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі.
Обвинувачений самостійно склав і подав апеляційну скаргу, яка була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 396 КПК України.
Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, адвокат у найкоротший строк звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом із підготовленою ним апеляційною скаргою на вирок суду першої інстанції. Суд визнав наведені захисником причини пропуску строку – поважними та поновив цей строк.
В апеляційних скаргах захисник та обвинувачений ставили питання про скасування вироку в частині засудження за ч.4 ст.296 КК України з підстав не відповідності фактичним обставинам справи. В обґрунтування незаконності вироку зазначали на відсутність в обвинуваченого умислу на вчинення хуліганства із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, які нічим не спростовані та на відсутність в матеріалах справи самого предмета, який можна було ідентифікувати, а також інші обставини (показання свідків), що вказували на існування неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілим.
З огляду на наведені обставини, судова колегія апеляційного суду Рівненської області ухвалою від 21 січня 2015 року визнала доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого обґрунтованими та скасувала вирок суду першої інстанції в частині засудження обвинуваченого за ч.4 ст.296 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрила на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.