назад

В Роздільнянському місцевому центрі учаснику АТО допомогли захистити трудові права

До Роздільнянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся гр. М, учасник бойових дій, з проханням надати правову допомогу у справі щодо поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Спеціалістам центру чоловік розповів, що з 2013 року працював в КП «Роздільнянський міський водоканал», в квітні 2015 року він був призваний до лав Збройних Сил України за частковою мобілізацією згідно Указу Президента України.

Після звільнення у запас в 2017 році він повернувся на роботу. Весь цей час за ним зберігалося місце роботи та середньомісячний заробіток. Але, коли в липні 2018 року він уклав контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посаді офіцерського складу строком на 3 роки, його того ж дня було звільнено з роботи. Про це він дізнався лише через 2,5 місяців.

Наказом Центру було уповноважено головного спеціаліста відділу представництва Володимира Бузюка для захисту порушених прав гр. Б.

Юрист центру пояснив, що статтею 119 КЗпП передбачено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою вказаної статті за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Визначення терміну «особливий період» надається в статті 1 Закону України «Про оборону України» та статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, у листі Міноборони від 20.10.2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду» та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 року (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Також рішенням Ради Національної безпеки та оборони України «про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету, та територіальної цілісності України» (введено в дію Указом Президента України від 02.03.2014 року №189/2014), констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 14.02.2018 року №567/568/17 невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої настав особливий період діяльності усіх інституції України, якій не закінчився.

Зважаючи на таке, Володимир Бузюк склав та подав до суду позовну заяву про поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу. По справі відбулося 7 судових засідань.

В результаті КП «Роздільнянський міський водоканал» повністю визнало позов та звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно частини 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, права учасника АТО були відновлені в повному обсязі, його було поновлено на роботі та виплачені кошти за вимушений прогул в повному обсязі.