На день народження онука я вирішила запросити аніматора у костюмі ростової іграшки, щоб зворушливі моменти залишилися в пам’яті онука та на сімейних фото. Обговорили вартість і місце надання послуги з виконавцем, домовились, що відразу після зйомок він телефоном надішле фото й відео зі свята. Зйомка відбулася, але навіть через декілька днів я не отримала фото і відео, натомість випадково дізналась від знайомих, що ці довгоочікувані фото моєї сім’ї розміщено в інтернеті на особистому сайті аніматора. Своєї згоди на це я не надавала, він мене про такі свої наміри не попередив. Чи мав право він так вчиняти? На що в такому випадку маю право я?
Консультує головний юрист Лозівського бюро правової допомоги Первомайського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анастасія Кушнір
У вашому випадку слід вимагати повного видалення всіх незаконно, без вашої згоди, розміщених матеріалів (фото та відео з вашого сімейного свята), а якщо зазначеними діями вам завдано матеріальної та/або моральної шкоди, ви маєте право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.
Знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу регламентовано статтею 307 Цивільного кодексу України, але це право не є абсолютним і може бути обмежене. Так, «фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку» (вочевидь, це стосується і цифрової зйомки) лише за її згодою (крім деяких винятків), оскільки процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.
Знімання особи може проводитися представниками правоохоронних органів без її згоди в рамках розслідування кримінального правопорушення, під час негласних слідчих розшукових дій і на підставі відповідного рішення суду.
Для того, щоб фотограф або оператор мав право безперешкодно знімати на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку особу, вона, знову ж таки, повинна надати згоду.
Законодавство України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена в будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода.
При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:
- ясно виражена згода – згода, надана в письмовому вигляді;
- усна згода – особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомку та її транслювання в засобах масової інформації;
- мовчазна згода – особа знала й бачила, що її знімають на фото- чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.
Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Публікувати матеріали зйомки з фізичною особою можливо за умови, якщо ця особа не забороняла зйомку з її участю, хоча могла це зробити. Згоду особи може бути відкликано (нею або її близькими родичами) з вимогою подальшого відшкодування збитків.
Якщо фото-, відеозйомка особи, публічний показ, відтворення, розповсюдження зображень з нею здійснювалися без її дозволу і вона вважає, що такими діями їй завдано матеріальної та/або моральної шкоди, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.
Окремих норм, які регулюють питання зйомки та використання фото дітей, в українському законодавстві немає. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Проте це право обмежене правом кожної особи на повагу до приватного життя. З цього випливає загальне правило, за яким здійснення фотозйомки особи має здійснюватися за її згодою.
| Винятком із загального правила, коли не потрібно отримувати згоду, може бути зйомка в публічних місцях: на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Якщо ж для здійснення зйомки потрібно отримати згоду (не в публічному місці), тоді таку згоду за неповнолітню чи малолітню дитину надають батьки. Якщо батьки дитини заперечують проти зйомки дитини, то її потрібно припинити. |
Крім того, батьки мають право спочатку погодитися на знімання дитини на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, а потім вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується особистого життя дитини. Однак у такому разі батьки повинні відшкодувати витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису (частина друга статті 307 Цивільного кодексу України).