Миколі та Степану у спадщину після батька залишився будинок. Микола жив в Україні, а Степан уже багато років — у Білорусі та повертатися в Україну не планував.
Тому домовилися, що Микола викупить в брата його половину будинку.
У 2019 році брати визначилися з ціною та іншими умовами, Микола сплатив повністю вартість частки будинку, про що Степан написав розписку.
А нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу домовилися, коли Степан приїде в Україну погостювати.
В Україну Степан не приїхав, а лише зробив довіреність на посвідчення договору.
З цією довіреністю Микола пішов до нотаріуса, але там відмовили — сказали, що потрібен її переклад українською мовою.
«Довіреність була видана на три роки, тому я подумав, що часу ще багато і ще встигну все оформити. Однак після того я тяжко захворів, згодом захворів син. З 2020 року запровадили карантин, а потім почалася велика війна. Тож коли вже руки дійшли до оформлення будинку, зрозумів, що строк довіреності вже сплив», — згадує Микола.
Приїжджати в Україну для посвідчення договору Степан категорично відмовився, а з початком повномасштабного вторгнення взагалі перестав спілкуватися з братом. Тому Микола не міг переоформити будинок повністю на себе.
По допомогу чоловік звернувся до системи безоплатної правничої допомоги в Кіровоградській області. Юристи пояснили, що для розв’язання проблеми необхідно звертатися до суду.
Оскільки чоловік є учасником бойових дій, він має право на безоплатну вторинну правничу допомогу — допомогу зі зверненням до суду. Представляти його інтереси у суді доручили адвокату, який співпрацює з системою БПД, Олегу Логвінову.
Адвокат підготував позовну заяву до суду про визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину житлового будинку, а також представляв інтереси Миколи в суді.
До заяви адвокат додав:
- розписку, яка підтверджує отримання Степаном коштів від брата за продаж частини будинку;
- договір купівлі-продажу, який брати склали в простій письмовій формі, без нотаріального підтвердження.
Крім цього адвокат зазначив, що Микола виданою на його ім`я довіреністю не скористався з об’єктивних причин, тому договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчив.
Обставини справи підтвердили й свідки, яких долучили під час судового розгляду справи.
Суд задовольнив позов, визнав договір купівлі-продажу дійсним та визнав право власності Миколи на частину житлового будинку. Тепер Микола може вільно розпоряджатися своїм будинком.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №389/1467/23
Коментує адвокат Олег Логвінов:
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 1,3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Так, згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.