Б. 20.11.2014 року об 11.00 год. був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, що є тяжким злочином за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна.
Слідчим СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області звернувся в суд з клопотанням про застосування до підозрюваного Б. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник в інтересах підозрюваного звернулась до суду із скаргою на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, мотивуючи це тим, що затримання відбулось з грубим порушенням норм КПК України, а саме ч. 1 ст. 208 КПК України.
Так, у своїй скарзі захисник, зокрема вказує, що Б. затриманий о 11.00 год. 20 листопада 2014 року не у приміщенні Кременецького РВ УМВС України у Тернопільській області, як це зазначено в протоколі про затримання особи, а у приміщенні Шумського районного суду відразу після розгляду справи про адміністративне правопорушення. Даний факт підтверджується постановою Шумського районного суду від 20 листопада 2014 року.
Таким чином, на думку захисника, всупереч вимог ст.ст. 104, 208 КПК України місце затримання в протоколі зазначено невірно.
Також, як вказує захисник, незрозумілим є те, на якій підставі слідчий зробив висновок про те, що підставою затримання є п. 2 ст. 208 КПК України, адже підозрюваний був затриманий не безпосередньо після вчинення злочину, не потерпілим і не очевидцем злочину, а працівником Шумського РВ УМВС України в Тернопільській області; крім того на тілі, одязі чи місці події були відсутні очевидні ознаки, що саме Б. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Разом з тим, під час затримання підозрюваного органами досудового слідства було грубо порушено право на захист, оскільки всупереч ч. 4 ст. 213 КПК України та п. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, слідчий повідомив Тернопільський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги лише о. 19 год. 55 хв. – через 8 год. 55 хв. з часу фактичного затримання.
В судовому засіданні захисник також пояснила, що в даному випадку для того, щоб затримати Б., орган досудового розслідування повинен був звернутися до слідчого судді з клопотання про затримання останнього на підставі ч. 1 ст. 207 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2014 року скаргу захисника про незаконне затримання задоволено, оскільки, слідчий суддя дійшов до переконання, що затримання проводилось в Шумському районному суді Тернопільської області під час розгляду адміністративної справи у відношенні Б., а не в Кременецькому РВ УМВС України, як це зазначено в протоколі затримання.
Також слідчий суддя зазначає, що достовірно встановлено те, що Б. затриманий в 11 годині 20 листопада 2014 року, а центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги був повідомлений лише о 19 год. 55 хв., тобто через 8 год. 55 хв., що є грубим порушенням права підозрюваного на захист.
Крім цього, достовірно встановлено, що підстави для затримання Б. у відповідності до ч. 1 ст. 208 КПК були відсутні.
За результатами судового розгляду слідчим суддею винесено рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області про застосування щодо підозрюваного Б. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а скаргу захисника про незаконне затримання підозрюваного Б. та звільнення його з-під варти задоволено, звільнено останнього з-під варти в залі суду.