Бойові дії, що тривають у багатьох населених пунктах України, спонукали тисячі громадян переїздити до безпечніших місць. Разом з тим, чимало громадян залишись проживати на тимчасово окупованій території України.
Війна залишає свій відбиток на відносинах подружніх пар. Одні долають кризу разом і залишаються у шлюбі, а інші – обирають для себе розлучення.
Воєнний стан не є перешкодою для розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини базуються на добровільності. Попри військові дії, право на припинення шлюбу не може бути обмежено, однак через війну з’явилась низка проблем із розірванням шлюбу, оскільки перенесена підсудність окремих судів, не працюють деякі відділи ДРАЦС, та й подати спільну заяву про розірвання шлюбу в органи реєстрації актів цивільного стану подружжя не завжди має можливість.
Як розірвати шлюб, коли один із подружжя проживає на непідконтрольній Україні території, розповідає завідувач сектору Іваничівське бюро правової допомоги Володимирського місцевого центру з надання БВПД Надія Адамович.
Відповідно до вимог Сімейного Кодексу України, шлюб може бути припинено/розірвано внаслідок:
– смерті одного з подружжя або оголошення його померлим (ст. 104 Сімейного кодексу України);
– за спільною заявою подружжя до органу ДРАЦС (цей спосіб можливий лише за відсутності неповнолітніх дітей та за відсутності спору між подружжям щодо його розірвання, при якому обоє з подружжя готові підписати заяву до органу ДРАЦС (ст. 105,106 Сімейного кодексу України );
– за заявою одного з подружжя до органу ДРАЦС (можливо у випадку, якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний судом недієздатним згідно ст. 107 Сімейного кодексу України);
– шляхом подачі позову до суду та отримання рішення суду (позов може бути подано як одним з подружжя, так і за спільною позовною заявою згідно ст. 105 Сімейного кодексу України).
Розірвання шлюбу через суд можливе шляхом:
а) розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя (тоді сторони мають подати до суду письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей (ст.109 СК України);
б) розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя (ст. 110 СК України).
У випадку, коли один з подружжя проживає на непідконтрольній Україні території, розірвати шлюб за спільною заявою подружжя вкрай складно. Тому найбільш прийнятним способом розірвання шлюбу, в такому випадку, стане варіант розірвання шлюбу шляхом подачі позову одним з подружжя.
У цьому випадку варто враховувати підсудність, тобто до якого суду потрібно звертатись з позовом. У справах про розірвання шлюбу підсудність може бути як загальною (за місцем реєстрації відповідача) так і альтернативною (за вибором позивача).
Альтернативна підсудність може застосовуватись у випадках:
- перебування на утриманні дітей (це можна підтвердити довідкою про склад сім’ї чи актом обстеження факту проживання, складеним посадовою особою органу місцевого самоврядування та сусідами);
- проблеми зі здоров’ям (можна підтвердити випискою з історії хвороби, довідкою лікаря, довідкою до Акту огляду МСЕК тощо);
- мати домовленості щодо підсудності (договір між подружжям, шлюбний договір, договір про утримання дитини тощо).
Якщо умови для застосування альтернативної підсудності відсутні, тоді застосовується загальна підсудність, визначена ст. 27 ЦПК України, – за місцем проживання або місцем знаходження відповідача.
У позові про розірвання шлюбу необхідно вказати причини розірвання шлюбу, інші питання пов’язані з утриманням дітей, поділом спільного сумісного майна подружжя. За загальним правилом позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
До позовної заяви потрібно долучити завірені копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) позивача, по можливості і відповідача, копії свідоцтва про народження дитини, оригінал та копію свідоцтва про шлюб, інші документи.
За подання фізичною особою позовної заяви сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Варто зазначити, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено коло осіб, які звільняються від сплати судового збору, зокрема особи з інвалідністю I та II груп. Щоб правильно визначити суму судового збору та рахунок на який потрібно сплатити кошти, варто скористатись відповідним розділом на сайті «Судова влада України» за посиланням: https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ .
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Зверніть увагу, що свідоцтво про розірвання шлюбу не видається та відмітки про розірвання шлюбу в паспорті не проставляються. Рішення суду буде остаточним документом, який підтверджує розірвання шлюбу.